За словами Андрія Корчака, дослідника історії Бродів, працівника Бродівського історико-краєзнавчого музею, в Європі точно немає аналогій бродівської синагоги. Більше того, на думку історика, можна зробити припущення, що ця «Велика» синагога – найбільша у світі, що зведена у період середини XVIII – першої половини XIX століть. Цікавою особливістю цієї споруди є також те, що більшість синагог будують прилеглими до інших будівель (єврейські квартали часто були дуже тісними), а бродівська святиня стоїть осібно і можна її обійти зі всіх сторін.
Перші згадки про дерев’яну синагогу в Бродах відносяться до кінця XVI ст. Через часті пожежі заможна єврейська громада міста вирішила збудувати муровану синагогу.
Поки що тільки відомо час початку будівництва синагоги – 1742 р. (5502 – за іудейським літочисленням). Про це свідчить напис на східній стороні другого ярусу аттика у вишукано оздобленому обрамленні, також про це йдеться в описі синагог Золочівського округу від 1826 р.
Наріжний камінь під "Велику" синагогу заклав Іцхак Горовіц, син Якова Горовіца з Болехова, а кошти на її спорудження дав Яков Іцкович, син Іцхака Круківера.
Збудована синагога була майже квадратною в плані спорудою оборонного типу (отвори в її аттику були свого роду амбразурами). Головний молитовний зал був оточений нижчими прибудовами з півдня, заходу та півночі. До південної сторони прилягала одноповерхова прибудова жіночого молитовного залу (до сьогодні не збережена). У божниці зберігалися коштовні предмети богослужіння, які єврейська громада набувала століттями.
Майже невідомою лишається також подальша історія «Великої» синагоги. Натомість, її минуле оточене легендарним ореолом. З історією Великої Бродівської синагоги пов’язані перекази про засновника хасидизму Бааль Шем Това, єврейського чудотворця та рабина Шуліма та ін. Так, в головному фойє божниці зберігалась кафедра, з якої цей Бааль Шем Тов промовляв молитви, не входячи в середину, щоби не ламати ашкеназійської літургійної традиції через впровадження сфарадської [16, 44]. За іншою легендою патріарх роду белзьких рабинів Рокахів, єврейський чудотворець та рабин Шулім, будуючи в Белзі божницю на кшталт бродівської, говорив про останню, що «…з її порогів дорога безпосередньо провадить до порогів єрусалимської святині, яку нащадки Давида незабаром відбудують».
Після захоплення Галичини австрійський уряд у 1777 р. дозволив провести ремонт даху синагоги, а також направити ринви.
У травні 1859 року синагога стала жертвою великої пожежі, яка знищила більшу частину Бродів.
До нас дійшов невеличкий опис внутрішньої частини синагоги зроблений в сер. 1930-х рр. єврейським істориком Давидом Вурмом: «Всередині вона нагадує багато своїх ровесниць на сході Польщі. До середини провадять багато сходів. Чотири колони підтримують склепіння, а по середині височить естрада, оточена балюстрадою. Стіни оздобленні світильниками, один з яких походить з періоду будівництва синагоги. До сьогодні збереглись чудові прикраси для сувоїв Тори, перш за все корони (одна з 1753 р.). Їх майстерна робота і прекрасне виконання викликають подив (одна з цих корон зацікавила австрійського цісаря Карла (останній австрійський імператор у 1916-1918 рр.), в часі його перебування у Бродах і протягом довшого часу була оздобою музейних колекцій австрійського двору). Ці корони та інші срібні прикраси, а також декоративні портьєри є відголоском багацтва та художнього смаку давньої єврейської общини в Бродах. Захоплюються ними і надають їм певного сакрального характеру не тільки євреї, але також і історики мистецтва і митці – художники».
На початку ХХ століття проводились ремонтні роботи, про що свідчить напис (датований 1903 р.) на північному боці західної прибудови споруди.
Навколо «Великої» синагоги у народі склалися багато міфів і байок. Колись у батьківському залякуванні дітей була популярна така легенда: буцімто, в одній з колон синагоги вмурований рабин, який охороняє синагогу від чужаків, і коли хтось буде проходити повз нього, то він вхопить того неслуха. Звичайно, історія викликала не тільки страх, але й бажання обвести довкола пальця того охоронця, тож діти, граючись, наввипередки пробігали через синагогу, щоб не бути вхопленими. Усі норовили вилізти на дах, адже за байками, євреї десь там ховали золото. Щоправда, у цій історії є доля рації, бо, як розказують місцеві жителі, коли до Бродів прийшли німці за Другої Світової, то у першу чергу вони зняли дах з синагоги, що скоріш за все був з міді. Дотепер у народі існують легенди, що «Велика» синагога була повністю покрита золотом і ще десь лежать незнайдені великі скарби.
Значних пошкоджень синагога зазнала в роки ІІ Світової війни: були втрачені південна і північна прибудови. Під час війни німецькі окупанти намагалися її підірвати, але не вийшло.
В середині 1960-х років проведено ремонт споруди і приміщення синагоги облаштували під склад. Через постійне протікання даху будівлю перестали використовувати, і вона стала пусткою, що привело до швидкої руйнації. У 1991 році місцева влада намагалася провести реставрацію споруди з метою пристосування її для картинної галереї. Однак, через складну економічну ситуацію, задум не був втілений. Тепер пам’ятка перебуває в аварійному стані й руйнується під впливом природних умов.
В лютому 2006 р. обвалилась західна частина склепінь. На даний момент синагога продовжує руйнуватись, і якщо в найближчому часі не відбудеться ніяких змін ми черговий раз втратимо одну з найунікальніших пам’яток сакральної архітектури України.
На думку, історика А. Корчака, можна припустити, що до першої половини XIX століття Броди були чи не найбільшим щодо відсотка юдейського населення (понад 70%) містом у Європі. Але у ХХ ст. світові війни та Голокост змінили обличчя міста. А тому у колись юдейських Бродах залишились хіба що старий цвинтар та «Велика» синагога, чи велика руїна, поруч з якою бавляться діти.
«Велику» синагогу у Бродах могли б реставрувати за однієї умови – якби у місті жив хасидський святий, як, до прикладу, у Белзі. Також можливий варіант побудови точної копії такої синагоги в одному з міст Ізраїля, як це було зі синагогою у Жидачеві. Наразі ж юдейською спадщиною у Бродах частково опікується львівська організація «Єврейське відродження Галичини», очолювана головою громади "Турей Загав" Мейлахом Шейхетом, яка фінансує підтримання у належному стані бродівського єврейського цвинтаря, що налічує близько 7 тис. поховань.
Також у Бродах була Мала синагога на місці будинку, що по вул. Гончарській, 10. Згідно опису синагог Золочівського округу від 1826 р., вона була збудована в 1766 р. Наріжний камінь під її приміщення мав закласти рабин Еліезер Роках. Після великої пожежі на початку XIX ст. божницю було реставровано (приблизно 1804 р.), в результаті чого вона отримала назву «Нової» синагоги. Проте, як вже було сказано вище усна традиція вказувала на неї, як на найстаршу в місті. Згідно спогадів колишнього бродівчанина Б. Лабінського – синагогу було розібрано одразу ж після ІІ Світової війни.
За даними опису синагог Золочівського округу від 1826 р., крім двох вищезгаданих у Бродах нараховувалось ще шість синагог, дві з яких були дерев’яними. Домініканський історик Садок Баронч вказує, що в середині 60-х рр. XIX ст. у місті було декілька менших божниць і близько сотні приміщень для проведення приватних зібрань.
У «Єврейській енциклопедії», 1909 р. видання, говориться, що в Бродах існує багато бет-гамідрашів (Бет-гамідраш, іврит – будинок мудрості, єврейський навчальний заклад з бібліотекою, в якому самостійно вивчали святе письмо) і молитовних будинків. У міжвоєнний період була збудована синагога на передмісті Старі Броди.
Перед початком ІІ Світової війни у місті нараховувалось 86 єврейських культових споруд, з яких на нинішній день збереглись лише напівзруйнована «Велика» синагога та приміщення колишньої божниці ХІХ ст., яке в зв’язку з його перебудовою під магазин улітку 2006 р. втратило практично усі свої стилеві ознаки.
Список використаних джерел
1. Броди / Матеріал з Вікіпедії. 2. Корчак А. Бродівські синагоги / Журнал «Ї», №69. 3. Геврик Т. Муровані синагоги в Україні і дослідження їх / Пам’ятки України. - № 2. - Київ. -1996. - С.32-36. 4. Синагоги України. Каталог / Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. - Число 9. Спеціальний випуск. - Львів. 1998. - С.34-179. 5. Хонигсман Я. Евреи города Броды (1584-1944). - Львов, 2001. - 122 с. 6. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. - Lwуw, 1865. -198 s.