Підписатися на розсилку

Пошук

Синагога у Сатанові

Сатанівську синагогу зведено в 1532 році (за іншими даними – ще 1514 року). Це типова архітектурна споруда у стилі ренесансу. В плані вона складається з прямокутного (майже квадратного) головного залу і бокових приміщень, що примикають до нього, Перекрита напівкруглим склепінням. Стіни, до недавнього часу, були укріплені потужними контрфорсами – на жаль наприкінці 80-х років їх, та жіночу галерею розібрали на каміння місцеві жителі. Основним засобом художньої виразності пам'ятника є глуха аркада аттика в ренесансному стилі, що йде вздовж фасадів. Аттик, окрім того, грав роль бойового ярусу, у ньому й досі збереглися гарматні бійниці – на даху синагоги раніше стояла гарматна батарея. В стінах синагоги збереглося й 2 мушкетні бійниці, одна з яких виконана у класичному бійничному вигляді «отвір для ключа».

1754 року було проведено її генеральну реконструкцію – про це сповіщає напис над дверима. Тоді ж було зроблено новий «арон-кодеш».

У 30-60-тих роках в синагозі облаштували зерносховище. Від значних перепадів вологості штукатурка, розписана яскравим рослинним орнаментом та знаками зодіаку, геть облетіла. А от «арон-кодеш», найсвятіше місце давнього Б-жого дому, зберегся майже в первісній красі. Хіба що фарба трішки облізла. Може зроблено було на совість, а може втрутилися якісь вищі сили. Цікава символіка «арон-кодешу» - корона наверху символізує Вс-вишнього, леви внизу - єврейський народ, колони – нагадування про зруйнований Ієрусалимський Храм…

Як зазначив науковий співробітник Центру єврейського мистецтва Єрусалимського університету Борис Хаймович: «у Сатанові у разі війни кожна з громад (українська, польська, єврейська або вірменська) відповідала за свою дільницю оборони. Центром єврейської дільниці, та й усього південно-західного напрямку, була синагога, з даху якої обстрілювалися підступи до міста». Згідно з ухвалою магістрату, юдейська громада зобов'язувалася за свій рахунок утримувати на стінах оборонної синагоги гарматну батарею й припаси пороху й ядер до неї.

З великою сатанівською синагогою пов’язано безліч легенд та міфів. За народними переказами велика сатанівська синагога взагалі не будувалася. Мовляв вона нерукотворна існувала ще від самого початку світу (існує варіант цієї легенди, де йдеться про те, що синагога божественною силою була перенесена в Сатанів з самого Ієрусалиму). На її місці, мовляв, раніше був високий пагорб. Почали там щось копати і натикнулися на щось тверде. Почали розкопувати і відкопали синагогу.

Цікаво, що ця легенда один в один відповідає легенді про найстарішу в Східній Європі синагогу в Празі. Казку про розкопаного горба історики пояснюють давньою технологією будівництва, коли замість риштувань довкола вже зведених стін насипали ґрунт, а після завершення робіт цю землю прибирали.

З Празькою синагогою Сатанівську поєднує й те, що підлога всередині теж набагато нижча рівня землі. Цьому є два пояснення. Згідно з однієї версії – тогочасні закони забороняли євреям будувати синагоги вище від християнських храмів. Тому, мовляв, хитрі євреї, аби збільшити внутрішній об’єм приміщення опустили підлогу. За іншою версією, це зроблено, аби обстановка відповідала відомій молитві «з глибин землі до тебе звертаємося, Вс-вишній…».


Синагога в Сатанові на малюнку Наполеона Орди (1871-1873 рр.)

22 квітня 1676 року турки захопили Сатанів. Мешканці чинили шаленій опір, але сили були нерівні. Озвірілі яничари вирізали близько 4-х тисяч його мешканців. Полеглих євреїв поховали у великій братській могилі біля північної стіни синагоги. На місті поховання було насипано курган, обведений по периметри невисокою кам’яною стіною.

Інтер'єр синагоги у Сатанові


Байка про те, як українські націоналісти ніби то спалили сатанівську синагогу вже сучасна, і дуже поширена у виданнях, що поборюють «бандерівців» та серед публікацій професійних борців з «антисемітизмом». Запущена вона якимось «Максимом Запорожцем». Це, швидше за все, псевдонім, бо жодна пошукова система не показує інших статей цього «аффтара», крім одного єдиного великого «дослідження» на тему «злочинів» бандерівців проти євреїв та інших радянських людей. Цей матеріал, до речі, пістрявіє відвертою брехнею та перекрученнями. Але наразі зупинимося виключно на сатанівській синагозі.

От що пише «Запорожець», чи як там його насправді: «В Сатанове «соловушки» [тобто батальйон «Нахтігаль» (соловей)] собрали местных евреев возле синагоги и подожгли ее. Евреев заставили при этом танцевать и изображать радость. Раввина на глазах у всех убили. Убили также одного старого еврея, который отказался по требованию извергов целовать крест. Оставшиеся в живых вскоре были также ликвидированы»

На той час синагога вже давно була закрита більшовиками і використовувалася під склад. Усередині великої кам’яної «коробки» палити було просто нічого. Тай ніяких слідів пожежі сьогодні там непомітно. Жодного натяку на якусь кіптяву! Біля вікон синагоги майже повністю зберігся тиньк зі слідами розпису. У випадку найменшої пожежі у верхній частині вікон обов’язково збереглася б кіптява. Те, що синагога під час війни горіла заперечують і усі старожили.

Заперечують це і архіви спецслужб, де збереглися документи 40-х-50 років. З цього приводу є велике дослідження, опубліковане в газеті «Зеркало недели», а про Сатанів там зокрема йдеться: «…Начинается [со стороны КГБ] интенсивный поиск «свидетелей», охвативший Львовскую, Тернопольскую и Хмельницкую области, где должны были бы помнить о «преступлениях» «Нахтигаля». Первая полученная КГБ информация была не особо отрадной для этой структуры. В справке из Хмельницкой области от 16 октября 1959 года читаем: «Встановлено, що в першій половині липня 1941 року із Західної України через Сатанів по шосейній дорозі до Хмельницька рухався на велосипедах та автомобілях озброєний загін українських націоналістів у німецькій формі. Загін в Сатанові не затримувався. Розстрілів ним радянського партійного активу та їх сімей не встановлено».

Інтер'єр синагоги у Сатанові станом на 2008 рік

Отже, точна дата спорудження Сатанівської синагоги невідома. За однією версією, її звели 1514 року, за іншою — 1532 року. Проте висловлюються сумніви, що єврейська громада Сатанова могла звести тоді таку потужну споруду. Зроблений 1992 року хімічний аналіз розчину вказує на застосування саме такого розчину при муруванні в середині XVII — на початку XVIII століття.

У будь-якому разі Сатанівська синагога — одна з найдавніших у всій Східній Європі споруд такого типу. В Україні настільки поважний вік має тільки синагога в Шаргороді, збудована 1589 року.

Як свідчить напис, виконаний у картуші над входом, 1754 року було проведено реконструкцію синагоги. Тоді ж збудували і новий Арон-кодеш — спеціальну нішу-шафу для зберігання сувоїв Тори. У Сатанові його прикрасили оригінальним кам'яним декором, на якому ще збереглися сліди фарб — бірюзової, золотої, пурпурової, зеленої. Корона вгорі символізує Всевишнього, леви — єврейський народ, а колони зображено на згадку про зруйнований єрусалимський храм.

Якщо Арон-кодеш зберігся майже повністю, то від настінних розписів майже нічого не залишилося. У 1960—1970-і роки у колишній синагозі був зерновий склад. Через різкий перепад вологості облетіла майже вся штукатурка.

Підлога синагоги лежить набагато нижче від поверхні землі. Ця особливість пояснюється тим, що законами Речі Посполитої заборонялося зводити синагогу вищою за місцевий костел.

1928 року подільський дослідник Юхим Сіцінський писав, що «синагога виглядає як невеличкий замок. Вона має високі мури й міцне склепіння на вершку; дах на тому склепінню ховається за високі парапети (надмурки) з маленькими стрільницями. У стінах нижче од парапетів великі вікна з гостролукими верхами. З одного боку будинку прибудування для жіночого відділу. Завдовжки головний будинок синагоги 18 метрів, завширшки — 16 метрів».

Як зазначено в «Історії української архітектури» (Київ, 2003), «для синагоги в Сатанові характерне поєднання елементів двох стилів: стрілчаста форма перемичок великих вікон центрального об'єму свідчить про відгомін готики, а оздоблення аттика глухою аркатурою з півциркульних ніш є одним з ранніх прикладів застосування ренесансних мотивів».

За свідченням журналіста Дмитра Полюховича, на межі XX–XXI століть місцеві жителі розібрали на камінь напівзруйновану бічну галерею, яка одночасно виконувала роль своєрідного контрфорса. Втративши опору, масивні стіни синагоги поступово стали розходитися. Недвовзі з'явилися перші тріщини. Під загрозою повного руйнування опинилося унікальне склепіння, яким перекрито споруду: з нього стали випадати перші камені, в деяких місцях уже видно небо.

2015 року синагога була повністю відреставрована, впорядкована також прилегла територія і площа, на якій розташована синагога.

Джерело: Невідоме Поділля