Гусятин (Husiatyn, Usiatyn, Wsiatyn) є старовинним містом на кордоні колишніх Австро-Угорської та Російської імперій (власне розділене між ними) у Східній Галичині, що в епоху Речі Посполитої входило в склад Подільского воеводства і було у приватній власності. Вперше Гусятин згадано як місто (містечко) в 1559 р., коли йому надано "право міста”(міського самоврядування).
В місті здавна проживала впливова й численна єврейська громада. У 80-ті рр. XIX ст. тут налічувалося 5514 чоловік населення. З них за національністю: 736 поляків,698 українців і 3780 євреїв (юдеїв).
Загалом на початку ХХ ст. євреї становили дві третини населення Гусятина, але під час війни нацисти винищили майже всіх. Було знищене і старовинне кладовище-кіркут. За клопотанням євреїв-паломників тут(сьогодні – невелика територія біля будинку на вул. Тернопільській) відновлено три могили поховань Фрідманів.
Оскільки громада була досить великою і становила протягом всього часу її локалізації переважну більшість, а саме близько 75% всього населення містечка, євреї Гусятина мали кладовище більшого розміру, ніж християнське. Спочатку вочевидь використовувався менший цвинтар, що розташовувався в районі густого заселення громади – на північному заході Гусятина і, можливо, ще один. В місто у 1850-х роках приїхав багатий Файвіш Маркус Фрідман. Станом на 1859 р. він викупив значну частину земельних ділянок містечка, до числа власності на цей час входили наступні ділянки (згідно кадастрової карти 1829-1868 рр. складання: парцелі №№ 37, 405, 1524, 1525 (дані ділянки розглядаються як основа майбутнього єврейського цвинтаря) (та багато інших). Як властиво для ділянок схожого призначення (під поховання), одна з них (парцель№ 1524) розташована була на пагорбі. На кадастрі Гусятина, розпочатого в 1827 р. із кінцевою датою закінчення 1868 р. дана ділянка позначена як така, яку потрібно викорчувати і як результат це було б північною частиною цвинтаря. Це підтверджено вже австрійськими топографічними картами кінця XIX - початку XX ст. Слід зазначити, що Фрідманам належали й майже усі ділянки, що обмежували кладовище із сторін (причому досить великого розміру). В часи кінця XVIII– початку XIX ст., що випливає із Йосифінської і Францисканської метрик, ділянки під номером 1524 ще не існувало. З цього часу (ІІ половина XIX ст.) всі єврейські поховання концентруються саме на цій території.
Станом на 1920-ті рр. парцеляція не зазнала змін, кладовище залишилося перевісного розміру. Це видно на плані приблизно 1920-х рр., який, як і австрійські топографічні карти 1870-1900-х рр. та німецькі військові аерозйомки 1944 р. дають підстави припускати наявність каплички в районі південно-східної частини цвинтаря.
В роки Голокосту ІІ Світової війни єврейська громада фактично була знищена. Майже стертий з лиця землі й цвинтар, остаточно знищений природніми чинниками й людською недбалістю у радянський час.
У "Яд-Вашем” (Ізраїль) існують ізкори (див.: додаток 6) на івриті(списки (таблиці) знищених під час Голокосту євреїв), створені в 1960-х – 1970-х роках і перекладені англійською. Серед них Гусятину виділене місце в сумній статистиці.
У даний час на території колишнього кладовища міська забудова – гаражі, будинки тощо. Обмеження пагорбом земляними валами із дикими заростями з півночі. Місцевою владою на шістнадцятій сесії Гусятинської селищної ради Гусятинського району тернопільської області від 17 листопада 2005 року рішенням № 647 надано дозвіл стосовно відношення з проханням Представництва об’єднання американських комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу "для виготовлення матеріалів попереднього погодження впорядкування території Стародавнього Єврейського кладовища” - згідно Законодавства України і ст. 10 Закону України "Збереження культурної спадщини”.
Старожили підтвердили наведені дані про цвинтар. Точна локалізація його меж (останніх років існування) встановлена дешифруванням фотограмметричними та геодезичними методами згідно картографічних архівних матеріалів (див.: додатки, графічна документація). Це підтверджується результатами додаткової біолокації, проведеної у 2007 р. за сприяння Американського Представництва в Україні комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу.
Пам’ять Фрідманів увінчана відновленими похованнями сім’ї біля одного з будинків на вул. Тернопільській (територія колишньої нерухомості, власником якої був Фрідман). Це стало можливим за сприяння Представництва в Україні Американського об’єднання комітетів для євреїв колишнього Радянського Союзу (директор – Шейхет М.) за дорученням Американської комісії зі збереження американської культурної спадщини за кордоном при держдепартаменті США.
Об’єкт (колишній стародавній єврейський цвинтар) розташований за межами історичного середмістя, у західній частині Гусятина. Цвинтар має форму нерівного прямокутника , північна частина - крутосхил до р. Збруч. Обмежений різнотипними будівлями із заходу, сходу і дорогою з півдня, земляними насипами з півночі.
Місцевість розташування - рівнинно-горбиста (рівнинна в межах більшої частини території, північна частина - пологий крутосхил паралельно вул. Тернопільська з насадженнями дерев листяних порід, трав’яним покривом).
За функціональною типологією - місце давніх поховань. Площа території – бл. 2.6 га. Єврейський цвинтар видовжений з південного сходу на північний захід майже паралельно вул. Тернопільській. Об’єкт цілісний. На території - багатоповерхові будинки, гаражі, зведені за Радянських часів. Біля одного з будинків встановлена огорожа, всередині якої відбудовані три пам’ятники, а на самій огорожі встановлено табличку, що вказує на місце поховання видатного єврейського філософа (дотичні навколишні землі біля цвинтаря колись теж були його власністю).
Цвинтар є важливою історико-меморіальною пам’яткою, яка засвідчує і зберігає історію давнього перебування єврейського населення в Гусятині та його цілковитого винищення під час Голокосту в роки ІІ Світової війни. Сюди приїжджають нащадки євреїв, що раніше жили тут вшанувати пам'ять своїх потомків запалюванням свічок та молитвами.
В період німецької окупації (1940-ві рр.) знищено історичну огорожу, вірогідно розташовану тут давню капличку, всі мацеви (пам’ятники із написами). Територія цвинтаря вкрита товщею ґрунту, асфальтом, сміттям та зарослями. У радянську добу в повоєнний час пам’ятка не охоронялася.Із кінця 40-х років минулого століття і до сьогоднішнього часу територія цвинтаря без мацев заростала кущами із півночі, відбувалася забудова по всій площі колишнього цвинтаря. Спостерігається людське втручання у вигляді викинутого сміття. Є загроза продовження забудови.
Територію займають площі землі із трав’яним та асфальтовим покривами, пагорбами штучного і природного походжень (крутосхил), міська забудова.
Межі стародавнього єврейського цвинтаря окреслені за допомогою картографічних матеріалів – австрійських секретних топографічних планів кінця XIX – початку XX ст., на яких чітко видно локалізований цвинтар і окреслена його територія. Це підтверджено дешифруванням німецьких військових аерозйомок 1944 р., що виходить із історичних збережених закартографованих фактів про цвинтар та свідчень очевидців, історичних досліджень, збереженої пам’яті.
Територія займає площу 2,6 га, що тягнеться майже паралельно вул. Тернопільська з південного сходу на північний захід від вул. Тернопільської до крутого схилу. Територія цвинтаря спеціально не виділена. Огорожа відсутня.
Існує наступна документація:
01.Австрійські топографічні карти м. Гусятин Тернопільської області кінця XIX – початку XX ст. із позначеною територією єврейського цвинтаря.
02.Архівна німецька аерозйомка 1944 року м. Гусятин Тернопільської області (National Archives and Records Administration. USA).
03. Кадастровий план м. Гусятин (1829-1868 рр. складання) (Державний архів Тернопільської області (ДАТО))
04.Сучасний план смт. Гусятин Тернопільської області із позначенням місцевим органом влади – Гусятинською селищною радою території розташування єврейського цвинтаря.
05. План території сучасної містозабудови з нанесеними на неї межами стародавнього єврейського цвинтаря станом на 1944 р. (згідно дешифрування методами фотограмметрії та геодезії) виконаний в 2010 році.
Використано матеріали наступних архівів та наукових установ:
Державний архів Тернопільської області (ДАТО), Центральний державний історичний архів, м. Львів (ЦДІА м Львів), Львівська наукова бібліотека ім. В Стефаника. Кабінет картографії. Спеціальні карти Австро-Угорської монархії у масштабі 1:75 000, National Archives And Records Administration, USA.