Белз (укр. Белз, ідиш בעלז,) — місто районного значення в Сокальському районі Львівської області України з населенням 2,5 тис. чоловік. Перша згадка про Белз знаходиться в «Повісті временних літ», де говориться, що у 1030 році місто було відвойоване київським князем Ярославом Мудрим у поляків. У 1340—1377 рр. Белз знаходився у складі Литовської держави, в 1377—1382 рр. у складі Угорського королівства, з 1382 р. у складі Польщі. Польський князь Владислав Опольський в 1377 році дарував місту магдебурзьке право. У 1462 році поляками було ліквідовано Белзьке князівство, і місто стає центром Белзького воєводства. Єврейська громада Белза була заснована в кінці 14 ст. А перші документальні згадки про белзьких іудеїв відносяться до 1469 і 1494 років. Євреї оселялися в Люблінському передмісті, де і зараз залишилося їх старовинне кладовище. У 1570 році в місті вже було 20-25 єврейських сімей, були побудовані дерев'яні синагога, миква, інші громадські будівлі.

У 1816 р. Белз став одним з центрів хасидизму в Галіції і резиденцією знаменитої хасидської династії.

З 1859 року і по 1931 рік більше половини населення Белза була євреями. У 1880 р. в місті проживало 2135 євреїв (51,7% від всього населення), в 1900 р. в – 2872 євреїв,  в 1910 р. – 3 625 євреїв (60,2%), в 1914 р. — 3600 євреїв, 1600 українців, 900 поляків.

У 1914-1915 року місто було зайняте російськими військами і входило до складу Галіційського генерал-губернаторства; в ході військових дій воно значно постраждало. Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 році Белз короткий час був містом повіту ЗУНР, а в 1919 році увійшов до складу Польщі.

У 1920—1930 рр. в Белзі активно діяли сіоністські організації, завдяки чому частина хасидів репатріювалися до Палестини.

У вересні 1939 року Белз був зайнятий Червоною армією, а потім в жовтні за Договором про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом увійшов до складу створеного нацистами на території Польщі Генерального губернаторства. Перед входженням Белза до складу Третього рейху місто практично покинуло його основне населення — євреї.

Окупаційні власті зігнали в Белз євреїв з найближчих населених пунктів. Тут був створений єврейський робочий табір. 2 червня 1942 р. з Белзу в Собібор було депортовано близько тисячі євреїв, у вересні — близько 500. Всі вони були знищені.

У 1944 напівзруйнований Белз знову став частиною Польщі, а в 1951 р. повернений до складу УРСР. У 1945 р. в Белз повернулося 220 євреїв. Майже всі вони в кінці 1990-х рр. репатріювалися до Ізраїлю або виїхали в інші країни.

У 1816 р. Белз став одним з центрів хасидизму в Галіціїі і резиденцією власної хасидської династії. Соломон (Шалом) Рокеах (1779–1855), або Сар Шалом, учень Яакова Іцхака ГаХозе («Провидця») з Любліна, був рабином в Белзі в 1817—1855 роках, після смерті свого вчителя в 1815 р. був визнаний цадиком. За ініціативою Шалома Рокеаха в 1843 в Белзі було збудовано Велику синагогу.

Існує цікава історія про те, як четвертий Белзький Ребе Аарон Рокеах був врятований на машині маршала Третього Рейху. 19 грудня 1880 року в сім’ї третього Белзького Ребе Ісахара Рокеаха народився син. Дитину вирішили назвати на честь його дідуся по материнській лінії – Аарона Тверського із Чорнобиля, що на Київщині. Дитинство та юність Аарона проходили в батьківському домі, де він виявив неабиякий інтерес до навчання, а найбільше вивчення Тори. Молодий юнак настільки захопився релігією, що з раннього віку розпочав вести аскетичний спосіб життя. Відмова від більшості побутових благ та піст відобразились на здоров’ї Аарона, яке було не зовсім міцним. Старання батька, а саме кількаразові відправлення на лікування, не дали бажаного результату. Хлопець видався дуже низького зросту, слабкий фізично, однак завдяки своїй аскетичності зростав духовним велетом.

Батько Аарона, Ісахар, помер у жовтні 1926 року, після чого син зайняв його місце і став четвертим Белзьким Ребе. Династію Рокеах недаремно називали «чарівниками», мудрі поради рабинів, а нерідко й передбачення майбутнього дивували не тільки євреїв, а й представників інших релігій. Яскравим прикладом мудрого «рабина-чарівника» став Аарон Рокеах. До нього з’їжджалися люди зі всієї Європи. Часто рабин завершував спілкування із відвідувачами о п’ятій ранку, а за кілька годин починався новий день. Відомо, що не тільки євреї спішили на розмову із мудрим рабином. Нерідко його відвідували представники відомих князівських та королівських династій Європи.

1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня того ж року агресію проти неї здійснив Радянський Союз. Так розпочалась Друга світова війна. Белз як і багато інших західноукраїнських міст згідно німецько-радянського договору відійшов до Німеччини. Для сотень тисяч польських євреїв, які опинилися під німецькою окупацією, це означало початок жорстоких переслідувань. Багато євреїв шукали порятунок від Голокосту, переселяючись до СРСР. Серед них був і рабин Аарон Рокеах, який восени 1939 року переїхав із Белза до невеличкого галицького містечка на Львівщині – Перемишлян.

У Перемишлянах на рабина Рокеаха чекало знайомство із місцевим греко-католицьким священиком Омеляном Ковчем, яке відіграло значну роль у його житті. 

Наприкінці літа Айнзацгрупа СС в’їхала в Перемишляни. Вони оточили єврейський квартал і запалили синагогу. В цей час до О. Ковча прибігло декілька місцевих мешканців і повідомили, що есесівці зігнали велику кількість євреїв до синагоги, зачинили їх там, а саму будівлю підпалили. Священик без роздумів кинувся на допомогу. Зі спогадів очевидців нам відомо, що отець, підбігши до синагоги, звелів есесівцям (він ідеально володів німецькою) допустити його до палаючої будівлі. Користуючись тимчасовою розгубленістю останніх, він відчинив двері в синагогу, звідки почали втікати люди. Зайшовши всередину, отець побачив біля входу тіло, схоже на дитяче, яке підхопив на руки і виніс із полум’я. Тільки згодом отець дізнається, що, окрім інших, врятованою «дитиною» виявиться рабин Аарон Рокеах, який був дуже низького зросту.

Того дня один слуга Б-жий врятував іншого, демонструючи свою людяність та мужність перед обличчям нелюдів. На жаль, не всім вдалось врятуватись із синагоги того дня. Серед загиблих було знайдено тіло єдиного сина Аарона Рокеаха – Моше. Разом із його смертю перервалася династія белзьких рабинів Рокеах. Адже, забігаючи наперед, варто зазначити, що теперішнім Белзьким Ребе є син двоюрідного брата Аарона – Іссахар Дов Рокеах.

Операція по порятунку Ребе була спланована дуже чітко: син Омеляна Ковча Роман із ще одним ОУНівцем, перевдягнуті у форму німецьких офіцерів, під’їхали до будинку рабина і вивезли його з Перемишлян на відремонтованому автомобілі "Фіат" маршала фон Рейхенау. У 1944 р. раббі Аарон Рокеах дістався до Тель-Авіву.

Шалом Рокеах (1779–1855, перший Белзький Ребе з 1815 р.) 

Ієгошуа Рокеах (1825—1894, другий Белзький Ребе з 1855 р.)

Іссахар Дов Рокеах (I) (1854—1926, третій Белзький Ребе)

Аарон Рокеах (1880—1957, четвертий Белзький Ребе). У 1944 р. раббі Аарон переселився до Тель-Авіву, а потім центр белзького хасидизму перемістився до Ієрусалиму.

Іссахар Дов Рокеах (II), з 1957 - п'ятий Белзський Ребе. Паломники-хасиди відвідують могили белзських рабинів, шанобливо ставлячись до них, як до чудотворні. Існує повір'я, що прихід Машиаха почнеться з белзькой синагоги.