Йом Кіпур, або «День спокутування», «Судний день» є найважливішим зі свят, оскільки є днем посту, покаяння і відпущення гріхів. Це свято відзначається у десятий день місяця тішрей, завершуючи Десять днів покаяння. Відповідно до Талмуду, в цей день Вс-вишній виносить свій вердикт, оцінюючи діяльність людини за весь минулий рік. Це єдиний день у році, коли Тора настановляє людині не займатися нічим, окрім аналізу власних вчинків та думок.
Назва «Йом Кіпур» - термін середньовічної рабинистичної літератури; у Торі і Талмуді він називається Йом ГаКіпурім, а у мідрашах іноді - просто Кіпур.
У давнину, коли в Ієрусалимі ще стояв Храм, у Судний день первосвященик здійснював процедуру самоочищення, входив у храм, готував жертву для заклання і приносив її у спокутування гріхів всього народу Ізраїлю. Сьогодні суть обрядових дій перейшла з Храму у синагогу, а місце жертвопринесення зайняли молитви.
З давніх-давен капарот перед Йом-Кіпуром робили, обертаючи над головою півня або курку. Незважаючи на те що вікова традиція наказує робити капарот за допомогою півня (або курки), останнім часом поширений звичай робити капарот за допомогою грошей, і особливо у випадку, коли немає різника (щоб зробити шхіта півню). Тому беруть гроші і промовляють: «Ці гроші підуть на цдаку». Після цього гроші віддають бідним людям.
Переддень Йом Кіпуру подібний до свята - у тому сенсі, що у цей день не промовляють «Мізмор ЛеТода», Таханун і «Ламнацеах». Також не вимовляють «Авіну Малкену» (але вимовляють вранці у п'ятницю, якщо Йом Кіпур випав на Шабат).
Перед Йом-Кіпуром намагаються розплатитися з усіма боргами, а також виконати всі дані обітниці. Дають цдаку більше звичайного. Також дають цдаку у пам’ять про померлих родичів, імена яких будуть згадані в Ізкорі.
Крім цього, більше звичайного «дають цдаку» у духовному сенсі, а саме: вітають оточуючих при зустрічі, допомагають їм, звертаються до них з привітним обличчям.
У день, що передує Йом Кіпуру, заборонено постити, оскільки у цей день належить їсти. І той, хто їсть дев’ятого числа місяця тішрей і постить десятого числа (тобто в Йом Кіпур), заслуговує нагороди - так якби він постив два дні.
Торою заповідано за цією трапезою з’їсти більше того, що людина їсть зазвичай. Деякі їдять багато разів потроху, оскільки кожен такий раз зараховується як виконання окремої заповіді.
Причина заповіді: (1) підготуватися до посту, заздалегідь підкріпивши свій організм, щоб зробити повну тшуву і вимовляти молитви Йом Кіпуру з більшою самовіддачею; (2) висловити свою радість з приводу спокути, що настане, і тим самим показати своє небайдуже ставлення до скоєних вчинків.
Стародавній звичай наказує кожному для духовного очищення зануритися у воду микви, як написано: «Перед Вс-вишнім станете чисті». Занурюватися у микву слід після полудня або, принаймні, після того як пройде третина світлої частини доби.
Прийнято промовляти денну молитву Мінха, надівши одяг для Шабату, разом з громадою у синагозі. Зазвичай промовляють Велику Мінху. Вимовляють молитву Шмоне-Есре будніх днів. у кінці, перед «Елоhай нцор», промовляють Відуй.
Відуй промовляють тільки стоячи і ні в якому разі не спершись на який-небудь предмет (такий, що, якщо цей предмет відсунути, людина втратить рівновагу). Відуй промовляють, нахилившись вперед, і при назві кожного гріха стукають себе у груди в області серця, як людина, яка звертається до свого серця: «це ти схилив мене до гріха».
Перед проголошенням Відуй належить виконати заповідь Тори: «покаятись у своїх гріхах, які вчинили». Треба назвати вголос (пошепки) кожен свій скоєний гріх, покаятися у ньому (тобто вирішити більше його не повторювати), внутрішньо відмовитися від нього (тобто відчути до нього огиду) і вголос взяти на себе обіцянку - починаючи з цього дня більше цього гріха не робити. Таке каяття - основа тшуви. І якщо його немає - немає тшуви.
Йом Кіпур спокутує гріх по відношенню до іншої людини - тільки якщо ця людина пробачила порушника і примирилась з ним, навіть якщо гріх вчинений лише словами. У свою чергу той, у кого він просить вибачення, не повинен бути жорстоким, але зобов’язаний пробачити порушника усім серцем, бо тим самим він проявить добру якість єврейського народу. Більш того, велика заслуга - повністю пробачити того, хто завдав тобі страждань.
До вечора їдять сеуду мафсекет - трапезу, що «переривається», вмочуючи хліб після благословення «ГаМоци» у мед. Їдять куряче м’ясо і легкі страви. Після трапези потрібно сполоснути рот і почистити зуби (наприклад, зубочисткою).
Треба припинити їсти і пити (включно з виконанням усіх інших заборон посту), а також припинити роботу - принаймні, починаючи з моменту запалювання свічок. Але правильним буде припинити усе це до зазначеного часу, щоб можна було встигнути неспішно піти у синагогу і промовити там молитву «Зака».
В Йом Кіпур заборонені усі роботи, заборонені у суботу, включаючи такі, як будь-який вид приготування їжі і перенесення предметів по громадському володінню (тілтуль).
Той, хто запалює свічки (жінка або чоловік), вимовляє після запалювання два благословення: «Леадлік нер шель Йом ГаКіпурім» і «Шегехіяну», оскільки, запалюючи їх, ми беремо на себе святість Йом Кіпуру.
Кожен одружений чоловік запалює вдома «свічку життя» («нер хайім»), яка горітиме до завершення свята. Той, у кого немає батька або матері, додає до цього ще одну свічку, яка називається «нер нешама» і горить у синагозі.
Заборонено їсти або пити скільки завгодно їжі або пиття (якою би мізерною не була б його кількість). Дітям до 9 років заборонено постити. Після 9 років їх привчають до посту: наприклад, дають їм їжу на годину пізніше звичайного.
Якщо людина хворіє, то їй можна їсти виключно після рабинського запиту. Обмеження на обсяг їжі для хворого: менше за 30 куб. см. їжі. Обмеження на обсяг пиття: менше за 40 куб. см. води. Ці обсяги потрібно точно відміряти ще до настання свята. Дитина і хворий, яким можна їсти в Йом Кіпур, після їжі вимовляють «Біркат ГаМазон» з вставкою «Яале веяво».
Заборонено мити будь-яку частину тіла, але можна змити видимий бруд, а також можна зробити «нетілат ядаїм». Омовіння рук роблять вранці після сну, а також протягом дня після туалету, причому омивають тільки пальці.
Прийнято вимовляти молитву «Зака» до молитви «Коль Нідрей», а також говорити Великий Відуй рабейну Нісіма-гаона. При цьому потрібно усвідомлювати, що виконуєш заповідь Тори: «Покайтеся у своїх гріхах». Але якщо не встиг вимовити молитву «Зака» вчасно, можна сказати її після «Коль Нідрей».
Прийнято перед «Коль Нідрей» діставати сувій Тори (з святого ящика) і обходити з ним навколо столу, на якому читають Тору, - щоб усі присутні змогли поцілувати сувій.
При проголошенні молитви Шма хазан говорить у повний голос: «Барух шем кевод малхуто леолам ваед», і вся громада вимовляє ці слова разом з ним - і теж голосно.
Вранці омовіння рук роблять тільки на пальцях, щоб прибрати духовну нечистоту. Не миють обличчя і рот. Але якщо очі забруднені, можна їх злегка змочити, щоб зняти з них бруд.
Загортаючись вранці у таліт, варто мати на увазі, що благословення на таліт діє лише до часу між молитвами Мусаф і Мінха - з тим, щоб можна було без сумніву вимовити те саме благословення перед Мінхою. Але якщо забув про такий намір, треба запитати рабина, як вчинити.
Той, хто молиться поза громадою, теж може сказати Ізкор. Якщо заздалегідь не дав цдаку у пам’ять про померлого, душу якого згадує в Ізкор, то повинен сказати: «Заради того, що дам цдаку і т.д.». Після Йом Кіпуру він повинен негайно виконати обіцянку.
Коли хазан повторює молитву, усі разом з ним вимовляють «Седер ГаАвода» - повільно і зосередившись. Опускаються на коліна і схиляють обличчя до підлоги, щоб вимовити: «Барух шем кевод малхуто леолам ваед».
Оскільки пророку Еліягу з небес відповіли саме на молитву Мінха, цю молитву вимовляють з глибокої зосередженістю, а третій викликаний до Тори читає мафтір на книгу Йони.
Час молитви Неіла - коли підписують постанову Небесного суду і закривають Небесні ворота милосердя (через які молитва потрапляє на небо). Це найостанніша можливість отримати прощення. Тому у молитву Неіла євреї вкладають весь порив своєї душі, щоб повернутися до Вс-вишнього з повною тшувою (особливо каючись з приводу незаконного привласнення чужого майна).
У «Авіну Малкену», а також в молитві «Шмоне Есре» замість «Катвену» («Запиши нас») говорять «Хотмену» («підпиши нам»). Після Неіли хазан, а за ним вся громада вимовляють: «Шма, Ісраель», «Барух шем кевод малхуто леолам ваед», «Ашем Гу ГаЕлокім». Під кінець посту сурмлять в шофар.
Авдалу здійснюють над келихом. Для благословення «Боре Меорей гаеш» («Творець сяйва вогню») використовують свічку, запалену з передодня Йом Кіпур, або іншу, запалену від такої свічки.
Жінки, які перебувають у будинку, чоловіки яких ще не повернулися з синагоги, можуть зробити Авдалу, випити з келиха, після чого їм дозволено їсти. Але пити воду вони можуть без Авдали.
Під кінець Йом Кіпуру лунає Голос з небес: «Іди, їж у радості свій хліб, пий з веселим серцем своє вино, бо вже благоволить Вс-вишній до твоїх справ» (Коелет 9:7).
Гмар Хатіма Това!!!