Десяте число місяця Шват (в 2017 р. випадає на 6 лютого) - одна з найвидатніших дат в хасидському календарі. Це йорцайт шостого Любавичського Ребе і це день, коли сьомий Ребе прийняв на себе керівництво Любавичським рухом.
Шостий Любавичський Ребе Йосеф-Іцхок Шнеерсон (Ребе Раяц), єдиний син Любавичського Ребе Шолома Бера Шнеєрсона (Ребе РаШаБ) та ребецн Штерни-Сори Шнеєрсон, народився 12 Тамуза 5640 (21 червня 1880) р. у м. Любавичі, Могилевської губернії Російської імперії. У 17 років він став особистим секретарем свого батька.
Раббі Йосеф-Іцхак одружився на своїй троюрідній сестрі ребецн Нехамі-Діні, дочці рабина Кишинева раббі Авраама Шнеєрсона 13-го елула 1897 року, а рік по тому очолив мережу єшив «Томхей Тмімім».
В ці роки він був дуже великим громадським діячем і допомагав єврейській громаді, чим тільки міг. У 1901 р. він їздив до Дубровна, Вільна, Бріска, Лодзя і Кенігсберг для заснування фабрики і створення робочих місць для євреїв. По справах громади він їздив по всій Росії та Європі. Під час Російсько-японської війни намагався забезпечувати єврейських солдат кошерним м'ясом. У 1906 р. раббі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон їздив до Німеччини та Голландії з метою переконати місцевих банкірів використовувати свій вплив з тим, щоб зупинити погроми. У 1909 р. він брав участь в організації фонду для проведення Песах солдатами-євреями на Далекому Сході.
У період між 5662 і 5671 рр. (1902-1911) його чотири рази заарештовують з різних приводів в Москві і Петербурзі за громадську діяльність, але випускають на волю.
Під час Першої світової війни в 1915 році він разом зі своїм батьком покинув Любавичі і переїхав до Ростова.
У день 2 нісана 5680 р. (21 березня 1920 р.) П'ятого Ребе не стало і керівництво громадою в важкі роки громадянської війни перейшло до 39-річного Йосефа-Іцхака Шнеєрсона, так він став Шостим Любавичським Ребе. Після закінчення громадянської війни потрібно було швидко вирішувати, де жити і як діяти далі. І Ребе Йосеф-Іцхак, людина вельми енергійна, прозорлива і харизматична, прийняв рішення - не повертатися в Любавичі, споконвічну резиденцію хабадських Ребе. Він був ініціатором боротьби за збереження єврейського способу життя під владою більшовиків. Роки діяльності Ребе Раяца в Росії можна віднести до найважчих періодів у історії єврейства. Комуністи вбачали в релігії загрозу своєму контролю над народом, тому вони прагнули винищити всіх, хто поширював релігійні ідеї або жив по своїй вірі. Саме за цих обставин раббі Йосеф-Іцхак вирішив зміцнювати іудаїзм та єврейське релігійне освітянство.
Раббі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон організував та очолив нелегальну систему єврейської релігійної освіти в Радянській Росії, а потім в Радянському Союзі. Видатний організатор, він в радянський період був найбільшим релігійним лідером російського єврейства. У 1921 р. за його вказівкою була створена єшива «Томхей Тмімім» у Варшаві. У 1922 р. раббі Йосеф-Іцхак очолив утворений з його ініціативи напівлегальний Комітет рабинів.
У 1924 р. раббі Йосеф-Іцхак був змушений покинути Ростов через доноси євсекції в ЧК та поїхати до Москви, а потім до Петрограду, де він займається розповсюдженням Тори і іудаїзму, створенням хедерів для дітей, єшив, підготовкою рабинів, шойхетів, досвідчених викладачів Тори, відкриттям микв; засновує спеціальний комітет, в завдання якого входило забезпечення можливості робочим дотримуватися Шабат; засновує Агудат ХаБаД в США і Канаді. У Петрограді він винайняв квартиру за адресою вулиця Мохова, 22/12, в якій жили також його дружина, мати, дочки - Хая-Мушка і Шейна і зяті Менахем-Мендл і раббі Шмарьягу. Ребе неодноразово отримував погрози на свою адресу від євсекцій з вимогою припинити свою релігійно-просвітницьку і благодійну діяльність, однак загрози на нього не діяли. У радянській пресі того часу його характеризували як «пройдисвіта».
У 1924 р. він домовився з представниками Джойнта в СРСР, а потім і іншими єврейськими зарубіжними організаціями про надання ними фінансової допомоги на розвиток єврейської культури і релігійної освіти. Уже в 1925 р. за його ініціативою в місті Невель (тоді в Ленінградській області) була відкрита єшива для підготовки рабинів і шойхетів (кошерних м'ясників).
Під керівництвом Шостого Ребе з початку 1920-х рр. ХаБаД організував в Москві, Петрограді, Мінську, Вітебську, Невелі, Бухарі вечірні єшиви «Тіф'ерет бахурім», в яких навчалися молоді люди, переважно студенти вузів. Завдяки Йосефу-Іцхаку ХаБаД став в Радянському Союзі ядром єврейського духовного відродження, релігійного опору войовничому атеїзму і асиміляції.
15 сивана 5687 (14 червня 1927 р.) року Ребе заарештовують органи ОГПУ і на третій день ув’язнення в Шпалерній в’язниці засуджують до смертної кари, яку потім під тиском міжнародної громадськості (німецькі і латвійські парламентарі, «Політичний Червоний Хрест») замінюють засланням в Кострому. 4-го тамуза його висилають до Костроми. 12 тамуза того ж року Ребе Раяца звільняють. Вирок змінюють на висилку його з Радянського Союзу разом з сім'єю і шістьма учнями (серед них - майбутній сьомий Любавичський Ребе Менахем-Мендл Шнеєрсон). Дні, коли скасували смертний вирок (12-13 тамуза), відзначаються хасидами ХаБаДу як святкові. До свята Суккот включно він проживав у Малахівці під Москвою, а після свята він покинув Росію та оселився у Ризі, де заснував центр ХаБаДу з єшивою і прожив до 1934 р. Проте р. Йосеф-Іцхак протягом багатьох років залишався керівником нелегальних громад ХаБаДу в СРСР.
У 1928-1929 рр. раббі Йосеф-Іцхак Шнеєрсон провів успішну кампанію по посилці маци в Росію. У 1929-1930 рр. він відвідав Ерец-Ісраель і Сполучені Штати Америки.
У 5694 (1934) році раббі Йосеф-Іцхак переїжджає до Варшави, де організовує товариство «Тмімім», філії єшиви «Томхей Тмімім» у багатьох віддалених містечках Польщі. У 5695 (1935) році він починає публікувати журнал «ГаТомім». У 5696 (1936) році резиденція раббі Йосефа-Іцхака Шнеєрсона переміщується з Варшави до міста Отвоцьк. У 5699 (1939) році він засновує всесвітню організацію Агудат ХаБаД.
На початку 1940 року, під час Другої світової війни, за клопотанням послідовників в США і за допомогою керівника Абверу (німецької військової розвідки і контррозвідки) адмірала Вільгельма Канаріса зміг через Німеччину виїхати до Риги, звідки через Швецію відплив в Нью-Йорк. У 1941 році допоміг своїй дочці Хаї-Мушці та зятю Менахему-Мендлу (майбутньому 7-му Ребе) перебратися з окупованої Франції в США. Також він допомагав рятувати інших євреїв Росії у роки війни.
Ребе, прикутий до інвалідного візка, розгорнув широку діяльність з розповсюдження Тори серед американського єврейства. Він відіграв надзвичайну роль у відродженні ортодоксального іудаїзму в США, створив мережу єврейської релігійної освіти, заснував кілька періодичних видань для дорослих і дітей.
У США Ребе придбав будинок в районі Бруклін за адресою 770 Eastern Parkway. З цього часу цей будинок став центром руху ХаБаД, а «770» - одним із символів руху. Незабаром після прибуття на американську землю Ребе зайнявся поширенням руху в цій країні. Незабаром були створені всі основні установи: йешива «Томхей Тмімім», молодіжний рух хасидів ХаБаД, книжкове видавництво «Кехос», що стало найбільшим в світі видавництвом єврейської релігійної літератури. Він також продовжував керувати діяльністю ХаБаДу в Радянському Союзі. Під його керівництвом ХаБаД перетворився в широкий громадськи й релігійно-просвітницький рух, який створив численні установи.
Так, у 5701 (1941) році раббі Йосеф-Іцхак починає публікувати журнал «ГаКріа ве ГаКдуша», засновує «Махане Ісраель». У 5702 (1942) році він засновує єшиву «Томхей Тмімім» з підготовчими школами в Монреалі (Канада); організовує «Мерказ леіньяней хінух»; засновує єшиву «Ахей Тмімім» в Ньюарку (Нью-Джерсі), Вустері (Массачусетс) і Піттсбурзі (Пенсільванія); організовує Любавичське видавництво «Кеот». У 5703 (1943) році зусиллями раббі Йосефа-Іцхака створено Любавичську бібліотеку «Оцар ГаХасідім», а через рік – товариство «Ніхоа» для збирання і публікації хабадських мелодій; в друк починає виходити журнал «Ковец Любавич»; виникає товариство «Бікур Холім». У 5705 (1945) р. Шостий Ребе організовує центр допомоги біженцям з філією в Парижі, засновує товариство «Ейдейну» для вивчення Талмуду і «Шало» (релігійну освіту для учнів державних шкіл), докладає зусиль щодо поліпшення духовного виховання єврейських фермерів та інших євреїв, що живуть в сільських районах Америки.
У 5708 (1948) році раббі Йосеф-Іцхак сприяє заснуванню хабадських поселень в Сафарії, біля Тель-Авіва, для біженців з Росії (Кфар-Хабад). А наступного року він сприяє організації комісії по освіті для дітей новоприбулих громадян в Ерец Ісраель, що жили в транзитних таборах.
За кілька тижнів до своєї смерті він розробляє програми просвітницької діяльності та поширення Тори в Північній Америці. В результаті був заснований семінар для вчителів, йешиви, хедери для хлопчиків і один - для дівчаток, під загальною назвою «Шатра Йосефа-Іцхака - Любавич».
10-го швата 5710 (1950) року о 8:45 (в Шабат розділу Бо) Ребе Йосеф-Іцхак Шнеерсон повернув свою святу душу Творцеві. Ребе Йосеф-Іцхак був похований в Нью-Йорці. Ребе Йосеф-Іцхак, нехай буде благословенна пам'ять його, опублікував 42 книги на «Лошон койдеш» (свята мова) та ідиш. Багато з них перекладено англійською та іншими мовами.
Через рік після смерті Ребе Йойсефа-Іцхака Шнеєрсона, 10 швата 5711 (1951) р. Сьомий Любавичський Ребе Менахем-Мендл Шнеєрсон формально прийняв несіют, пост глави, промовивши знаменитий маамар (міркування) про місію Сьомого Покоління.
На наступний день 11 швата він офіційно прийняв лідерство, очоливши Любавичський рух.
Ось що сказав Ребе в своїй першій промові в якості голови ХаБаДу:
«Хабадські Ребе завжди вимагали, щоб хасиди працювали й домагалися результатів самостійно, не покладаючись на Ребе. Не розслабляйтеся, не думайте, що, поклавши на мене відповідальність, ви можете робити все, що хочете. «Все, що ви хочете» не означає, не дай Б-же, заборонені речі. Це означає насолоджуватися легким життям, вибрати одну людину, яка буде працювати, поки всі будуть відпочивати «під своєю виноградною лозою і під своїм фіговим деревом». Не розслабляйтеся, не думайте, що про все вже подбали. Ніхто не звільнив вас від усіх завдань і обов'язків, якими наділив вас Ребе. Ніхто не зробить вас вільними від вашої роботи. Я буду працювати з вами, може бути, допоможу в чомусь. Але завдання, яке Ребе дав всім і кожному з нас, необхідно продовжувати виконувати нам самим. нам нема на кого покладатися. Як сказано в Талмуді, «все в руках Небес, крім страху перед Небесами». Ми просто повинні самі важко працювати. Недостатньо, якщо ми тільки будемо писати праці з хасидизму, будемо розмовляти , співати і говорити «лехаім». Це саме по собі нічого не змінить. Потрібно працювати самим, щоб змінити безумство цього світу і перетворити його в святість». Цими словами він висловив волю свого тестя, Ребе Йосефа-Іцхока Шнеєрсона.