Підписатися на розсилку

Пошук

8 нісана - йорцайт раббі Мордехая з Несхіжа

Раббі Мордехай з Несхіжа (1740-1800) походив з роду Маараля з Праги і Дона Іцхака Абарбанеля. Раббі Мордехай був учнем раббі Йехіеля Міхла із Золочева. Знамениті висловлювання раббі Мордехая з Несхіжа та розповіді про нього зібрані у книзі "Рішпей Ейш".

До того, як раббі Мордехай зрозумів своє покликання, він якийсь час займався дрібною торгівлею. Після кожної поїздки, під час якої він продавав свої товари, раббі Мордехай відкладав трохи грошей, щоб купити собі етрог для свята Суккот. Коли він зібрав таким чином кілька рублів, то поїхав в місто і по дорозі думав тільки про те, чи вдасться йому купити кращий з етрогів, які там продавались. Несподівано він побачив посеред дороги водовоза, що плакав за своїм померлим конем, що лежав поруч. Тоді раббі Мордехай виліз з повозки і віддав всі свої гроші цьому чоловіку, щоб він міг купити собі нового коня. "Яка різниця? - сказав він собі, повертаючись додому. - Всі будуть говорити своє благословення над етрогом, а я скажу своє над тим конем". Приїхавши ж додому, раббі Мордехай знайшов там прекрасний етрог, який друзі в його відсутність принесли йому як дарунок!

Тим, хто приходив до раббі Мордехая, щоб розділити з ним трапезу на Шабат, він рідко говорив слово повчання, а якщо і говорив, то дуже мало. Коли один з синів наважився запитати його, чому він так робить, раббі Мордехай відповів: "Щоб знайти в своєму серці слово повчання, необхідно об'єднатися з ангелом-принцем Тори. Тільки тоді те, що говориться, проникає в серця слухачів так, що кожен з них отримує саме те, що йому потрібно, незалежно від того, що і скільки говорилося".

Говорив раббі Мордехай: "Хто з'їв зі мною трапезу на Шабат, не покине цей світ, не звернувшись до Б-га". 

Одного разу раббі Мордехай сидів зі своїми учнями всю ніч до самого ранку. Коли він побачив світло зорі, то сказав: "Ми не переступили межі дня. Швидше, це день переступив наші межі, хоча ми і не збиралися поступатися йому".

Раббі Мордехай з Несхіжа говорив своєму синові, раббі з Ковеля: "Сину мій, сину мій! Той, хто не відчуває болю породіллі за п'ятдесят миль, той, хто не страждає разом з нею, той,хто не благає Б-га зменшити її муки не гідний називатися цадиком".

Молодший син, десятирічний Іцхак, який пізніше успадкував служіння отця, теж був присутній, коли проголошувалися ці слова. Ставши старим, він, розповідаючи цю історію, завжди додавав: "Я добре запам'ятав слова батька, але пройшло багато часу, перш ніж я зрозумів, чому він сказав їх при мені".

Говорив раббі Мордехай: "Люди приходять до цадика з різних причин. Один - щоб цадик навчив його молитися зі страхом і любов'ю, інший - щоб набути сили самостійно вивчати Тору, третій - тому що хоче піднятися на вищий щабель духовного життя і т. д. Але жодна з цих та подібних їм причин не є істинною метою приходу до цадика, бо по її досягненні її залишають. Єдиною справжньою метою приходу до цадика повинна бути мета прагнення до реальності Б-га. У цієї мети немає меж і немає кінця".

Говорив раббі Іцхак з Несхіжа: "Одного разу в місяць елул мій батько сказав своєму другові: "Чи знаєш ти, що сьогодні за день? Це один з тих днів, коли риба тріпоче в океані".

Хтось із людей, що стояли поруч з раббі Іцхаком, зауважив: "Зазвичай кажуть: коли риба тріпоче в водах".

"Так, як промовляв ці слова мій батько, - відповів раббі Іцхак, - це єдиний спосіб висловити таємницю спілкування душ з Б-гом".

Раббі Мордехай з Несхіжа так тлумачив слова Писання "І першого дня ваших місяців принесете цілоспалення для Вс-вишнього": "Якщо ви хочете оновити справи ваші, приносьте в жертву Вс-вишньому першу думку в момент пробудження від сну. Тому, хто так чинить, Б-г допоможе, і не залишить його весь день, і зв'яже все з тією першою думкою".

Один раббі прийшов до цадика з Несхіжа і запитав: "Чи правда те, що говорять люди, ніби ти чуєш і бачиш все?"

Цадик відповів: "Поміркуй над словами наших мудреців: "Око, яке бачить, вухо, яке чує". Людина створена так, що вона може бачити і чути все, що захоче. Питання лише в тому, щоб її зір і слух не були поганими".

Розповідають, що до раббі Мордехая з Несхіжа прийшла одна жінка і стала слізно просити його розповісти що-небудь про її чоловіка, який багато років тому покинув будинок і поїхав до чужої країни. "Як я можу допомогти тобі? - сказав цадик. - Хіба він тут? Або, може бути, він в цій бочці?"

Оскільки віра жінки була великою, вона підійшла до бочки і подивилася в неї. "Ось він! - вигукнула вона. - Ось він! Я бачу його відображення у воді!" - "Чи є на ньому капелюх?" - запитав раббі. "Тільки маленька шапочка". - "Торкнися її". Жінка запхала руку в бочку і торкнулася шапочки. У цю саму мить її чоловік, який виїхав в далеку країну, де він працював кравцем, сидів біля вікна в домі хазяїна, для якого він шив. Несподівано набіг порив вітру і здув з нього шапочку. Чоловік був вражений. Серце його затріпотіло, і він вирішив негайно їхати додому.

Розповідають, що один чоловік, одержимий Ліліт, поїхав в Несхіж, де хотів попросити раббі Мордехая звільнити його від такої напасті. Раббі чудесним чином дізнався, що цей чоловік до нього їде, і розпорядився, щоб люди в місті на ніч закривали в будинках двері і нікого до себе не пускали. Коли в сутінках одержимий приїхав в Несхіж, він ніде не міг знайти собі притулку, так що врешті-решт змушений був лягти на сіннику. Тут до нього з'явилися Ліліт і сказала: "Іди за мною".

Одержимий запитав: "Чому це я повинен йти за тобою? Зазвичай ти сама до мене приходила".

Ліліт відповіла: "Тому що в цьому сіні, на якому ти лежиш, є трава, яка відлякує мене".

"Яка ж це трава? - запитав одержимий. - Я витягну її і викину, і ти зможеш до мене прийти".

Він став показувати Ліліт одну траву за одною, поки вона не сказала: "Ось ця!" І тоді одержимий поклав цю траву собі на груди і зцілився.

 Раббі з Любліна якось запитав раббі з Апти, який гостював у його будинку: "Чи знаєш ти старого раббі з Несхіжа?"

"Ні, я його не знаю, - відповів той. - Але скажи мені: що в ньому такого особливого, що ти мене про нього питаєш?"

"Варто тобі побути з ним хоча б хвилину, ти відразу розумієш, що в ньому такого особливого, - відповідав раббі з Любліна. - З ним разом все: вчення і молитва, їжа і сон - стає чимось єдиним, так що душа може відразу зійти до самого свого витоку".

І тоді раббі з Апти вирішив відправитися в Несхіж. Але не встиг він виїхати з воріт свого будинку, як йому повідомили, що на нього донесли владі і що йому необхідно терміново з'явитися для надання свідчень. Коли справа владналася, до Песах залишалося два тижні, і тому раббі з Апти знову переніс свою подорож. А після свят йому повідомили, що раббі з Несхіжа помер за тиждень до Песах.

Наступником раббі Мордехая став його син - раббі Іцхак з Несхіжа.

Джерело: Me'oros Ha'Tzaddikim; chinuch.org; Мартин Бубер "Хасидские предания"; en.wikipedia.org.

Благословенна пам'ять про праведника!