Раббі Іцхак-Айзік бар Александр-Сендер Сафрін з Комарно (1806-1874) є видатним хасидським наставником та вчителем для багатьох поколінь хасидів.
Раббі Іцхак-Айзік народився 25 швата 5566 року. у родинні раббі Александра-Сендера Сафріна, який був засновником хасидського «двору» в галицькому місті Комарно, розташованому на південь від Лембергу (Львова).
В дванадцать років хлопець залишився без батька і виховувався у домі старшого брата батька, видатного кабаліста раббі Цві-Гірша Айхенштайна з Жидачова.
Раббі Іцхак-Айзік пригадував: «У дні юності я сидів у самотності, вивчаючи таємниці Торі, - і морозною зимою, хоча будинок взагалі не опалювався, я займався від опівночі до ранку і не відчував плину часу. Я занурювався у таємниці Торі все глибше, переходячи з одного рівня на інший, - і навіть того, що в домі не було хліба, я не помічав, - настільки переповнював мене світ Тори» (з книги «Гдолей га-дорот»).
У 5583 (1823) році, коли йому було сімнадцять років, він вперше удостоївся духовного одкровення. «Раптом, посеред дня, - писав він, - під час вивчення трактату Йевамот ,…опустилося на мене яскраве світло, і увесь дім наповнився сяйвом - чудесним світлом Шхіни. Тогда я вперше долучився до Його славного світла, яке дарує найбільшу насолоду і яке описати неможливо. З тих пір я по-справжньому вступив на путь служіння Творцю Всесвіту» (з книги «Мегілат Сетарім»).
За роки наполегливих занять раббі Іцхак-Айзік отримав колосальну ерудицію. За свідченням сучасника, «він, подібно до ангела Вс-вишнього, досконало знав усю Тору: Вавилонський і Ієрусалимський Талмуд, Сіфре, Сіфрі, Мехільту, книгу Зоар і писання раббі Хаіма Віталя, що містить у собі вчення Арізаля, - все це було впорядковано в його пам’яті, як коштовні камені у скриньці» (з книги «Гдолей га-дорот»).
По завершенні періоду навчання раббі Іцхак-Айзік посів місце свого батька у якості голови хасидської громади Комарно. Він був одним із найавторитетніших хасидських лідерів у своєму поколінні, а тисячі євреїв прибували до нього за порадою та благословенням.
Раббі Іцхак-Айзік написав цілий ряд видатних творів. Серед них особливо виділяються книга «Гейхаль Браха» («Благословенне Святилище»), що містить його коментарі на П'ятикнижжя, а також трактат «Асіріт ГаЕйфа» («Десята частина ейфи»), що присвячена служінню коенів у Храмі. Його перу належить чимало кабалістичних праць, у тому числі і книга «Зогар Хай» («Живий Зогар»). Він написав автобіографічну книгу «Мегілат Сетарім» («Сувій таємниць»), в якій розповів про багато дивовижних подій свого життя.
У передмові до однієї зі своїх книг він писав: «Нехай не запідозрять мене друзі, що честолюбство письменника керувало мною в роботі над книгами. Я був вимушений написати їх для виправлення своєї душі - вогонь Тори, що палає в мені та повертає душу до її джерела, примушував мене до роботи над книгами» (з книги «Нетів Міцвотеха»).
Раббі Іцхак-Айзік з Комарно був покликаний у Небесну Йешиву 10 іяра 5634 (1874) року у віці 68 років. Незадовго до того як покинути цей світ, він, коли настав час для молитви Мінха, сказав людям, що оточили його ліжко: «Мінху я ще помолюся в цьому світі, а вечірню молитву - у вищих світах» (з книги «Гдолей га-дорот»).
Джерело: toldot.ru