Підписатися на розсилку

Пошук

27 адара - йорцайт раббі Йосефа-Шауля бен Арьє Лейбуша ГаЛеві Натансона зі Львова

Раббі Йосеф Шауль Натансон (1808 (1810?) – 1875) був видатним польським рабином і посеком, а також провідним рабинським авторитетом своєї доби.

Раббі Натансон народився в Бережанах на Галичині (нині Тернопільська область). Він був сином раббі Арьє Лейбуша Натансона з Бродів, рабина міста Бережани, автора «Бейт Ель» і дуже багатого торговця.

У 1825 році він одружився із Сарою Ідель, дочкою Ісаака Аарона Еттінгер, який також був великим талмудистом і багатієм. Раббі Натансона, як було прийнято в ті дні, в перші дні після весілля утримував його зять. Коли його тесть помер незабаром після одруження, його теща управляла бізнесом і турбувалася, щоб він зміг жити і вчитися без фінансових турбот, і, коли вона померла в 1841 році, його дружина взяла на себе відповідальність.

У 1830-х роках у Львові за влади Австрійської імперії він заснував неформальну навчальну групу по іудаїзму та керував нею. Ця «єшива» привертала до себе багатьох бискучих талмід-хахамів Галичини.

У будинку його тестя раббі Натансон знайшов хевруту в особі свого шурина раббі Мордехая Зеєва Еттінгера. Вони разом навчалися протягом декількох років і уклали низку галахічних праць. Зокрема, це такі праці як «Мефареше ГаЯм» (Лемберг, 1828) з респонсами і примітками раббі Йегошуа Гешеля на «Ям ГаТалмуд», «Меірат Енайім» (Вільнюс, 1839) про дослідження легень кошерно забитих тварин, «Маген Гіборім» (Лемберг, частина I у 1832 р., частина 2 у 1837 р.), на Шулхан Арух, Орах Хаім. Але думки раббі Натансона і раббі Мордехая Зеєва Еттінгера не співпадали у питанні, що стосувалися питання про дозвіл на машинно-запечену мацу. До того ж між ними була конкуренція стосовно заміщення посади голови рабинату Львова, на яку раббі Натансона призначили в 1857 р. Того ж року померла його дружина, але в 1858 році він одружився на багатій жінці і відмовлявся від зарплати рабина.

Раббі Натансон головував громадою Львова протягом вісімнадцяти років. Він був широко визнаним рабинським авторитетом в цілому єврейському світі, і йому приходили листи із запитаннями з усіх актуальних питань з різних куточків Європи. Також і сам раббі Натансон листувався з великою кількістю мудреців свого покоління. Всі його праці і респонси стосувалися практичної Галахи. Він майже не посилався у своєму викладенні закону на ахаронім, але брав до уваги тільки думки рішонім та тексти, написані в Талмуді (Шоель уМейшив, 2, частина 3, 108). Його рішення і понині широко цитують: наприклад, йому належить ідея використання машин у випічці маци, яка створив значні галахічні суперечки, особливо з раббі Шломо Клюгером. Також у деяких інших питаннях, що стосувалися, наприклад, трефи або кошерності етрогів, раббі Натансон проявляв пом'якшення.

Незважаючи на його поблажливість в галахічних рішеннях, він боровся з усією своєю силою проти прогресивного іудаїзму у львівській громаді, який хотів провести реформи в освіті. Коли уряд прагнув змусити євреїв Галичини відправляти своїх дітей в державні школи і відлучити їх від хедера, поки вони не пройшли чотири класи світських шкіл, а також перевіряти викладачів на знання німецької та педагогіки раббі Натансон взяв ініціативу в об'єднанні великих талмудичних вчених, щоб отримати скасування едикту (з листів раббі Шломо Клугера 1867 р. в книзі «Толдот Шломо», 1956).

З іншого боку, він був рішуче проти розколу, і коли реб Залман Спітцер, зять раббі Моше Сойфера, видав прокламацію, що закликала 400 рабинів підписати заборону на сплату податків в громадах, лідери яких були прогресивними, він відхилив це, бо вважав, що це призведе до суперечки. Раббі Натансон виступав за гармонійні взаємовідносини з проповідниками Темпля (тобто, синагоги реформістів) доктором Симеоном Швабачером і доктором Бернхардом Левенштейном.

Раббі Натансон противився хасидському руху і його новим звичаям, проте він глибоко поважав лідерів хасидизму, якщо вони були великими вченими і цитував їх у своїх роботах. Ще маленьким хлопчиком у будинку свого діда в Бережанах він познайомився з хасидським рабином Авраамом Давидом з Бучача і написав подяку за його «Даат Кедошим» (1880 р). У своїх творах він цитує раббі Леві-Іцхака з Бердичева («Діврей Шауль» на П'ятикнижжя, в різних місцях), а також серед інших лідерів хасидського він мав велику повагу до раббі Іцхака-Меіра Альтера, автора «Хідушей ГаРім», і був другом раббі Хаіма Гальберштама, автора «Діврей Хаім».

Хоча переважно раббі Натансон і займався питаннями Галахи, раббі Натансон присвятив частину свого часу дослідженню Тори і написав «Діврей Шауль» на П'ятикнижжя і п'ять мегілот. Він присвятив себе вивченню Кабали, але, як і інші великі поскім його покоління, утримувався від цитування її в підтримці Галахи (Шоель уМейшив, 2, частина 3, 87). Він чудово знав науки і виступав за  сучасні методи в практичних галахічних постановах, такі як замовлення хімічного аналізу з метою визначення домішки забороненої речовини в харчових продуктах (там само, 3, частина 1, 377). Він читав лекції своїм учням два рази на день (там само, 2, частина 3, 101). Він не готувався до уроку заздалегідь, але залучав своїх учнів до обговорення. Серед його видатних учнів були раббі Зеєв Вольф Салат, видавець його респонсів, і раббі Цві-Гірш Орнштайн. Він підтримував вчених-талмудистів і авторів своїм добрим словом та матеріально.

Крім праць, які він уклав зі своїм шурином Моше Зеєвом Еттінгером, раббі Натансон написав низку праць з Галахи і агади. Його класична робота з Галахи є збірником його респонсів «Шоель уМейшив» (1865-1890) в шести томах, що складається з 15 частин. Він є також автором «Діврей Шауль веГаСефер Йосеф Даат» (1878-1879) на Шулхан Арух, Йоре Деа в двох частинах праці «Йад Йосеф веЙад Шауль» (1851); «Гільхот Недарім» на Шулхан Арух, Йоре Деа, Бейт Шауль» на Мішну (в редакції Ромм у Вільно); «Діврей Шауль» (1877) на агадот Талмуду; «Діврей Шауль» (1875) на П'ятикнижжя і п'ять мегілот в двох частинах; «Діврей Шауль веГаСефер Хелек леШива» (1879) на «Нахалат Шива» раббі Шмуеля бен Давіда ГаЛеві, Торат Моше» на «Торат Хатат» раббі Мойше Іссерлеса (в «Хаміша Сфарім Ніфтахім», 1859), коментарів на чотири частини Шулхан Арух, «Мелех беЙофйо» (1866), що є описом заклику зробити свій внесок до Австрійської війни; «Аводата-Левіім» на «Торат ГаАдама»;«Діврей Шауль ве-гу Сефер Едут бі-Йгосеф» за темами «Мішне Тора» Маймоніда і частини Шулхан Арух, «Ціон віІєрушалаім» на Ієрусалимський Талмуд (в редакції Житомира). «Нер Ма'арабі», на Ієрусалимський Талмуд, «Агадот ГаШас», що є критичними нотатками до Талмуду, «Ma'aсе Aльфас», що є коментарем на раббі Іцхака Альфасі, «Діврей Шауль», що є коментарем на Пасхальну Агаду, Бітуль Moдa'a на захист ідеї машинної маци, «Йадос Недарім» на закони Недарім.

Він писав коментарі до багатьох інших робіт, а також незліченну кількість відгуків на праці інших мудреців Талмуду того часу. Багато творів і статей раббі Натансона залишилися ще неопублікованими.

Раббі Натансон був дуже багатим, і був відомий своєю діяльністю в якості філантропа, він не залишив дітей після себе. Він помер в Лембергу 4 березня 1875 р.

Джерела: Me'oros Ha'Tzaddikim; chinuch.org; Jewish Virtual Library.

Благословенна пам'ять про праведника!