Підписатися на розсилку

Пошук

21 адара - йорцайт раббі Елімелеха з Ліженська

Про дива, які творив раббі Елімелех, ходить чимало історій. Одного разу він змусив австрійського імператора скасувати антиєврейський указ. Згодом раббі Елімелех написав фундаментальну працю з тлумаченнями Тори, що отримала назву «Ноам Елімелех».

Раббі Елімелех бар Еліезер-Липа Вайсблюм, або раббі Елімелех з Ліженська, або Ноам Елімелех (5477-5547, за григоріанським календарем 1717-1787 рр.). був духовним лідером хасидського руху в Галичині. Його молодшим братом був раббі Мешулам-Зуся з Аніполі.

В юності раббі Елімелех з Ліженська вів аскетичний спосіб життя, присвячуючи весь свій час поглибленому вивченню Тори. Раббі Зуся ввів його в коло учнів Магіда з Межиріча.

Пізніше він відправився разом з раббі Зусею в добровільний галут - в злиденному одязі, з палицею і торбою вони протягом п'яти років мандрували по Польщі та Україні.

Повернувшись з мандрів, раббі Елімелех оселився в галіційському містечку Ліженську (Лежайську) - однак він продовжував вчитися у Магіда, відвідуючи його в Межирічі.

Після смерті Магіда, що послідувала в 5533 (1772) році, кілька його старших учнів перейшли до раббі Елімелеха, визнавши в ньому свого наставника. Він став загальновизнаним головою хасидського руху в Галичині, а потім у всій Польщі.

Своїм подвижництвом Елімелех з Ліженська завоював велику популярність серед єврейських мас. За його життя Лежайськ став головним центром польсько-галицького хасидизму, в якому склався двір цадика. Двір утримувався за допомогою підьйонот ("викупів"), тобто обов'язкових пожертв хасидів цадику. Зазвичай ці пожертви хасидів супроводжувались так званими квітлах ("запісками на ідиш), в яких вони зверталися до цадика з галахічними питаннями і особистими проханнями про заступництво перед Б-гом.

Раббі Елімелех був одним з перших хасидських наставників, які зробили особливий акцент на поглибленому вивченні Талмуду.

Він говорив учням, що «два листки Талмуду, вивчені разом з коментарями, допоможуть їм більше, ніж два пости» (Нетів міцвотеха, Емуна 5:2). «Найбільша насолода для Б-га, - стверджував він, - коли людина в великому смиренні вивчає закони Тори» (Ноам Елімелех, Корах).

Старший син раббі Елімелеха з Ліженська, раббі Елазар (помер в 1806 р.), став його наступником в Ліженську, а молодший - раббі Еліезер Липа - був цадиком в місті Хмільник (Сандомирське воєводство, потім Келецька губернія).

Серед його учнів були такі видатні лідери хасидського руху, як раббі Ісраель з Кожниць (Магід з Кожниць), раббі Йегошуа Гешел з Опатува (помер в 1825 р.), раббі Яаков-Іцхак ГаЛеві Горовіц (Хозе з Любліна), раббі Менахем-Мендл з Рімонова (помер у 1815 р.), раббі Калонімус Кальман з Кракова (Маор вашемеш, помер в 1823 р.), раббі Авраам-Йегошуа з Апти, раббі Моше-Лейб із Сасова (1745-1807) і інші.

Розповідається, що одного разу, сидячи за трапезою зі своїми учнями, раббі Елімелех незграбним рухом перекинув поставлену перед ним супницю. Супницю наповнювали ще два рази, але її вміст знову опинявся на столі. Після третього краху супниці юний раббі Менахем-Мендл з Рімонова, котрий було особливо духовно близьким до наставника, перелякано вигукнув: «Раббі, якщо вони дізнаються, нас всіх можуть за це стратити!». Деякі учні голосно розсміялися, вважаючи його слова нерозумними, а раббі Елімелех заспокоїв його: «Вони не дізнаються».

Через деякий час з'ясувалося, що в той день і в той час у Відні австрійський імператор повинен був підписати указ, спрямований проти євреїв. Три рази імператор тягнувся за перо, і три рази перекидалася чорнильниця, заливаючи стіл і папір. Нарешті, імператор відклав указ і сказав царедворцям, які його підготували: «Панове, я не буду це підписувати! Очевидно, в вищих сферах не бажають, щоб це здійснилося».

Раббі Елімелех з Ліженська помер двадцять першого адара 5547 (1787) року та похований у Ліженську. Щороку місце його поховання відвідують сотні паломників з усього світу.

Згідно оповідей, у раббі Елімелеха з Ліженська добре просити заступництва перед Вс-вишнім за те, щоб під час смерті душа змогла легко покинути тіло, а також інших благословень.

У 5548 (1788) році, через рік після його смерті, у Львові вийшла друком його книга Ноам Елімелех ("Приємність Елімелеха"), що містить його тлумачення П'ятикнижжя.

У цій книзі раббі Елімелех розвинув вчення про цадика (праведника). Він писав, що Б-жественний вплив «приходить в цьому світі, в основному, через великих праведників... завжди пов'язаних з вищим світами» (Ноам Елімелех, Вайера). Вірш Тори «І повірили в Б-га і в Моше, служителя Його» (Шмот, 14:31) раббі Елімелех пояснював так: «Оскільки вони повірили Моше і прив'язалися до нього і оскільки він впливав на них свою святістю, вийшло, що і вони наче перебували на його рівні і могли отримати Тору - саме завдяки тому, що вони прив'язалися і приліпилися до Моше» (Ноам Елімелех, Ігерет ГаКодеш). «І немає покоління, в якому б не було праведників, - стверджував раббі Елімелех, маючи на увазі, в першу чергу, великих праведників хасидизму, - але їм вірять тільки ті, хто не забруднив свою святу душу гріхами» (там само).

Вирішенням питання існування зла, з точки зору Елімелех з Ліженська, є освячення матеріальних речей і подолання спокус. Місія цадика полягає в знищенні зла і перетворенні його в добро. Цей процес, на думку раббі Елімелеха, повинен прискорити прихід Машиаха, і тоді все повернеться до своєї початкової єдності. Новим в цьому вченні було спирання на духовне відродження людини, а також на виявлення внутрішніх аспектів Тори, не розкритих на горі Синай.

Всупереч поширеній думці, що цадик - це суто духовний лідер, раббі Елімелех з Ліженська вважав, що цаддік повинен також керувати всіма сферами життя громади.

«Якщо людина збирається зробити міцву, то вона повинна промовити вголос, що хоче зробити міцву, і ще сказати: «В ім'я з'єднання Святого і Благословенного з Його Шехіною...».

Трактат «Ноам Елімелех» відіграв величезну роль в становленні хасидизму і став свого роду «священною книгою», яку хасиди і сьогодні кладуть під подушку хворим і породіллям.

І якщо в середовищі хасидів ця книга незабаром набула статусу основоположної, то міснагдім (противники хасидизму) стріляли у неї своїми критичними стрілами, засудивши її до поховання в генизі (Сарей амеа, 4: 9). У наступних поколіннях найвищий авторитет цієї книги був визнаний всіма напрямками єврейської думки.

Настанови і висловлювання раббі Елімелех з Ліженська, почерпнуті з численних книг його учнів, об'єднані в книзі «Ор Елімелех» (Світло Елімелеха).

Джерела: Me'oros Ha'Tzaddikim; chinuch.org; toldot.ru; www.eleven.co.il.

Благословенна пам'ять про праведника!