Раббі Менахем-Мендл зі Шклова був одним з перших, найближчих і найулюбленіших учнів Віленського Гаона, хто піднявся у Землю Ізраїлю та заснував ашкеназьку громаду в Ієрусалимі.
Найближчий учень Віленського Гаона
Допомагаючи Віленському Гаону в останні роки його життя, він набув великих знань у явній та прихованій Торі. Раббі Менахем-Мендл записував всі хідушим Гаона, а поруч з ними також свої коментарі, що стосувалися Кабали. «Він був любимий своїм вчителем, і той розкривав йому своє найпотаємніше, передавав йому ключі до явного і прихованого» (Алійот Еліягу). Після того, як душа його вчителя покинула цей світ, він взяв на себе обов’язок відредагувати і опублікувати праці Віленського Гаона.
Адже тісні зв’язки, що ґрунтувалися на любові та взаємоповазі, поєднували раббі Менахема-Мендла з його великим вчителем, Віленським Гаоном. Так пише раббі Менахем-Мендл у передмові до однієї із своїх книг з Кабали: «Я служив своєму Ребе з усіх сил. За ці два, майже три роки я був з ним увесь час – і вдень, і вночі, не покидаючи його ні на хвилину. Куди йшов він, туди йшов я, де він спинявся, там спинявся і я». Він продовжує, що лише через заслугу Віленського Гаона він зміг піднятися в Ерец Ісраель.
В своїй передмові до «Біур ГаГра» на Мішлей, раббі Менахем-Мендл пише: «І якщо простій людині буде подаровано життя у 1000 років, вона ніколи не зможе за все своє життя досягти величі Віленського Гаона». Останні хідушим Віленського Гаона, які записував раббі Менахем-Мендл, був коментар Віленського Гаона на «Шир ГаШирім».
Коли Віленський Гаон бажав надиктувати раббі Менахем-Мендлу свої думки, він брав свого сина і учня, заходив в окрему кімнату, наказував закрити всі вікна і віконниці. Він запалював багато свічок на честь Тори, починав говорити свої думки, а раббі Менахем-Мендель записував їх. Потім Віленський Гаон, підводячи очі до неба, дякував Вс-вишньому, благословенне Його Ім’я за те, що дозволив йому досягти світла Тори в усій її повноті.
Віленський Гаон попередив свого сина і раббі Менахем-Мендла, що вони не повинні розголошувати їх таємниці кому-небудь. І тільки після того, як Віленський Гаон помер, раббі Менахем-Мендл зі Шклова відкрив деякі з тих таємниць своєму другові раббі Ісроелю зі Шклова, який надрукував їх в передмові до своєї книги «Пе’ас ГаШульхон».
Книга «Сефер Мішлей» з коментарем Віленського Гаона, відомий і прийнятий єврейством у всьому світі, була написана виключно його учнем раббі Менахемом-Мендлом зі Шклова. Проте, раббі Менахем-Мендель визнає, що не всі твердження є у точності такими, як сказав йому Гра. «Є деякі речі, які я зрозумів з натяків Гаона і (після того, як їх записав) я запитав, чи дозволив він мені висловити свою думку, і він кивнув головою мені».
Точно так само, раббі Менахем-Мендель сидів разом з Віленським Гаоном на Седері, а потім записав всі діврей Тора, які він чув, після чого вже надрукував «Агаду Шель Песах» з коментарями Віленського Гаона.
Життя в Ізраїлі
У 1808 році раббі Менахем-Мендл очолив першу групу учнів Гаона в Ерец-Ісраель. Спочатку він оселився в Тверії та Цфаті, адже там було багато кабалістів, але після того, тікаючи від землетрусу та епідемії чуми, яка швидко розповсюджувалася містом, переїхав до Ієрусалиму, де він заснував ашкеназьку громаду. Приклавши багато зусиль, він купив у арабів ділянку Хурва і побудував свою синагогу та Бейт ГаМідраш там. В них дотримувалися звичаїв Віленського Гаона.
В цей час євреї переживали не найкращі часи, а сам Ізраїль знаходився в руках арабських правителів.
В щоденнику одного неєврея, який відвідав Ерец Ісраель в ті часи, приводяться враження про раббі Менахема-Мендла і несолодке життя євреїв у Ієрусалимі.
Спочатку він хвалить в захопленні любов і страх раббі Менахем-Менделя перед Вс-вишнім, і рівного за цими якостями і знаннями в Торі немає у всьому світі.
Таким чином, він пише: «...Я хотів би, щоб мої читачі знали, і, можливо, мали уявлення про проблеми, які відбуваються навколо євреїв Ієрусалиму.
Одного разу вночі, коли рабин Мендель готувався до сну, він був вражений різким стукотом в його двері, що супроводжувався грубим ревом та страшним шумом.
Поспішаючи, щоб виявити причину, він пішов до дверей, але перш ніж він встиг дістатися до них, двері виламали і арабські військові увірвалися в невелику кімнаті, змахуючи шаблями у руках.
Схопивши раббі Менахема-Менделя за бороду, вони потягли його на вулицю і після цього разом з членами його сім’ї кинули до тюремної камери. Від полонених він дізнався, що якщо 10 кісім не будуть сплачені за їх викуп, вони будуть піддані тортурам. Їх мучили надто жорстоко: прикладали гарячі праски до голови, загвинчували гострі цвяхи в долоні.
Єврейську громаду попередили про страшні наслідки несплати викупу. І громада, з своїми мізерними можливостями, готова була віддати все, що в неї є, щоб тільки врятувати полонених. Після довгого торгу, їм вдалося переконати арабів знизити штраф до 4,5 кісім золота, але навіть це було важко добути.
Євреї громади продали майже всі свої особисті речі, гроші були виплачені, і ув’язнених звільнили».
«Можливо, тепер ви будете мати уявлення про те, - продовжує неєврейський письменник, - про страждання, яких зазнають ті європейські євреї, які залишають рідний дім, щоб жити в святому місті Ієрусалимі. Вони відразу ж стали здобиччю диких звірів навколо них».
Також він зазначив, що раббі Менахем-Мендель не страждав від мук, не був розчарований або пригнічений тим, що він переїхав до Землі Ізраїлю. Навпаки, він закликав інших талмідей хахамім, учнів Віленського Гаона, які прагнули вивчати Тору на Святій Землі, дійсно покинути Європу, і зробити важкий крок, який був корисним, незважаючи на пов'язані з цим труднощі.
Творча спадщина раббі Менахем-Мендла
Раббі Менахем-Мендл був особливо відомий своїм знанням Кабали і здобув величезний авторитет своєю книгою «Сефер Маім Адірім» на «Ідра Зута», яку відразу ж почали вивчати багато хасидів.
Розповідають, що протягом декількох років ця книга була настільною у раббі Діврей Хаім з Цанза. Раббі Шмуель Ландау з Сандови, один з найбільш відомих белзьких хасидів, згадував, що Ребе з Цанза поняття не мав, хто є автор цієї книги, але він так плекав її і вивчав її постійно.
Через величезний попит на цю велику працю, «Сефер Маім Адірім» був надрукований двічі в один рік у Вільно і Галичині.
У своїй передмові до книги «Пе’ас ГаШульхон» раббі Ісроель зі Шклова зазначає, що раббі Менахем-Мендель залишив десять (!) книг з Кабали.
Останнім часом, були виявлені томи рукописів раббі Менахема-Менделя, які були опубліковані раббі Шмуелем Ар'є Стерном з Ієрусалиму під назвою «Кісвей ГаРаМаМ міШклов» («Нотатки раббі Менахема-Менделя зі Шклова»).
Його підхід до Кабали поєднує в собі Кабалу Арі зі словами Кабали, яку він дізнався від Віленського Гаона, і містить багато числових кодів. Він вважав, що коли людина не вивчить добре прихований аспект Тори (сод), вона ніколи не осягне найпростіший рівень сприйняття (пшат). Тобто вивчення глибокого кабалістичного аспекту Тори повинно передувати вивченню буквального сенсу тексту Тори.
Душа раббі Менахема-Мендла зі Шклова піднялася до Небесної Єшиви 1 адара 1827 року.
Джерело: Me'oros Ha'Tzaddikim; chinuch.org; DEI'AH ve DIBUR.