Журі Міжнародного конкурсу діяло всупереч законодавству України та міжнародному праву. Що це за журі було, якщо воно нехтувало фундаментальними Правами Людини?
Українські суди заборонили цей проект. Хіба цього недостатньо, щоб припинити суперечку?
Мені прикро чути антиєврейські сентименти від людей, які називають себе міжнародними експертами та демонструють таку непристойну поведінку, яку можна вибачити лише як наслідок не усвідомлення хибності свого мислення.
Цей так званий проект не був би можливий в Польщі та в будь-якій іншій країні, яка поважає культуру своїх етносів. Мені не хочеться повторювати те, що я почув від експертів. Українці не допустили б нічого подібного.
В численних статтях та інтерв'ю українці робили наголос на зовсім іншому: українці бажали б автентичного відновлення цього місця.
Проект Меморіалу повністю політично мотивований та скерований проти належної міжетнічної злагоди в Україні і, як це документально доведено, зацікавлені гравці вирішили використати цей проект для ревізії Голокосту, покладаючи на українців і поляків рівну відповідальність за масове знищення євреїв нацистами.
Ми ніколи не дозволимо використовувати священне для ортодоксальних євреїв місце в політичних інтересах. Мені гірко стикатися з таким антисемітським ставленням до єврейської ортодоксії. Ніколи не пізно вибачитися і відійти від гріха.
Журі абсолютно НЕ МАЛО права на участь в важливій справі убезпечення належного відношення до святості цього місця. Цей Міжнародний конкурс є моральним злочином.
Журі прийняло безвідповідальне рішення через відсутність розуміння й поваги до верховенства права в Україні та міжнародних Прав Людини, до права на свободу совісті, до Конвенції ЮНЕСКО 1972 року, до положень Американо-Українського договору від 1994 року та багатьох інших положень міжнародного права.
Люди низького ґатунку помиляються весь час, а люди вищого ґатунку долають помилки й рухаються вперед до яскравого світла вічної Істини. Станьмо ж людьми вищого ґатунку.
Я особисто ініціював Конференцію 2008 року. Я ніколи б не повірив, що вона буде використана в такий спосіб, щоб перетворити її ідеї в те, що німецька організація GIZ та Центр міської історії називають Меморіалом. Євреї ніколи не споруджують меморіали на священних місцях молитов. Це є нескінченним оскверненням єврейської долі.
Так, цей об’єкт мав сумний вигляд і потребував належного збереження і реставрації. Міськрада не дала нам дозволу на це, хоча від 2011 року Міжнародний Фонд виділив на це гроші і в 2013 році була затверджена Програма Регенерації юдейської дільниці. На нашому боці виступив Центральний уряд України і греко-католицької Митрополит Святослав (Шевчук).
Ці ж гроші, витрачені на суперечне проектування, як ми бачимо зараз, краще було б витратити на належну консервацію та реставрацію.
За злою іронією відбулося так, що унікальна культурна спадщина ортодоксальних євреїв потрапила до рук людей, що мають інше мислення та інший спосіб життя, що взялися за відновлення спадщини без достатньої шанобливої поваги та внутрішнього почуття важливості кожної її цеглини.
Мейлах Шейхет,
26 серпня 2016