В місті Львові, що знаходиться в Західній Україні, було відкрито спірний меморіальний комплекс на частині ділянки, де знаходився комплекс колишньої синагоги "Золота Роза".
В неділю, в день, визначений в Європі днем єврейської культури, сотні людей зібралися на відкриття (меморіального) комплексу «Простір синагог» незважаючи на те, що триває розгляд судового позову, поданого Мейлахом Шейхетом, директором Представництва Об’єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу в Україні, в якому опротестовується ідея спорудження такого меморіалу.
Проект, на підтримку якого виступили деякі євреї міста Львова, включаючи представників товариства Хесед-Ар'є, являє собою меморіальний комплекс, який передбачає встановлення пам’ятних знаків з кам’яних плит на частині ділянки, де знаходився комплекс колишньої синагоги "Золота Роза" ХVІ століття, майже повністю зруйнованої нацистами в 1940-х роках.
Проектом «Простір синагог», втілення якого розпочалося в липні 2015 року, передбачається заливка бетоном фундаментів та деяких залишків цього комплексу.
Шейхет виступив із протестом проти цього проекту, вважаючи підступним влаштування громадського скверу на пам’ятному місці єврейської спадщини. За його словами, цей проект втілюється в інтересах туристичної індустрії і не відповідає міжнародним стандартам увіковічнення.
«Цей ганебний проект ставить на продаж пам’ять про замордованих», - говорить Шейхет.
Проте Софія Дяк, директор Міського Центру історії Східної Європи у Львові, яка очолює цей проект у партнерстві із Львівською міською радою, виступила на захист цього проекту, заявляючи, що «він є чимось, що гідно ознайомлює незчисленну кількість українців із загибеллю єврейської громади Львова» саме завдяки його розташуванню в центрі міста.
Шейхет, який представляє незначну кількість ортодоксальних євреїв, мешканців Львова, виступив з ідеєю відновлення синагоги в місті, чисельність єврейського населення в якому становить 1200 осіб, з ідеєю, яку його критики вважають нереалістичною. С. Дяк заявила, що поточний проект увіковічнення може бути в подальшому доповнений, але на на даний час «краще мати щось, ніж нічого».
В 1939 році у Львові проживало 110000 євреїв – третина всього населення.
В 2014 році український суд ухвалив рішення про заборону планів, пов’язаних із розробкою проектів меморіалів на місцях єврейської спадщини, включаючи територію комплексу синагоги "Золота Роза". Ці проекти були визначені в 2010 році за результатами міжнародного конкурсу. Вищий господарський суд України постановив, що ці плани не відповідають місцевим і міжнародним стандартам і процедурам.
Місто, однак, отримало дозвіл Міністерства культури на продовження розробки проекту для території "Золотої Рози", подібного до того, що був прийнятий за результатами конкурсу, розробленого тим самим німецьким архітектором Францем Решке.
Шейхет подав новий позов підкресливши, що цей проект суперечить судовому рішенню від 2014 року. Очікується, що рішення суду буде винесено пізніше в цьому місяці. Він каже, що суди навмисно затягують розгляд його позову, а тим часом втілення проекту йде до завершення.
С. Дяк відкидає подібну оцінку ситуації заявляючи, що «Проект повністю відповідає вимогам законодавства, інакше його б не було взагалі».
Місто планує також створити меморіальний парк на частині території Старого єврейського цвинтаря у Львові – план, проти якого Шейхет веде боротьбу, тому що він сам і кілька рабинів вважають, що цим будуть порушені релігійні закони ортодоксів, які забороняють тривожити єврейські поховання.
Питання, пов’язані з місцями увіковічнення пам’ятних місць та людей у зв’язку з Голокостом, є суперечливим в Україні, де широко розповсюджені антиросійські настрої.
Лідери єврейських громад, що виступають із критикою такого розвитку подій, також виступили проти подібної наруги над місцями подій Голокосту, включаючи такі місця в місті Ковелі, неподалік від Львова, де пересувний звіринець цього літа був розміщений над братською могилою євреїв, жертв Голокосту.
На думку Мейлаха Шейхета, важливими фактори щодо необхідності відродження синагоги є те, що:
1) євреї не роблять ніяких "меморіалів" на сакральних місцях, тобто місцях молитви.
2) проект не був погоджений з ортодоксальною юдейською громадою Львова, у впровадженні цього "проекту" не був задіяний жодний обзервуючий юдей.
3) відроджена синагога стала би свідченням високої толерантноті поліетнічної громади Львова, яка 430 (!!!) років тому уможливила юдеям будівництво синагоги, яку знищили німецькі нацистські варвари 1942 року.
4) синагога мала би значний соціальний важіль для розуміння юдейських традицій і могла би стати повчальною в її важливості як невід'ємного фактору в сенсі Життя, а замість цього нам запропонували протилежний і суперечний до цього фактору варіант, з чим юдейський народ ніколи не погодиться...
5) синагога була зразком високої архітектури середньовічного Ренесансу.
6) міська влада брутально порушила вимоги ЮНЕСКО щодо історичного ансамблю Львова, пам'ятки Світової культурної спадщини.