На йорцайт великого чудотворця раббі Ісроеля Дов Бера з Веледників (5549-5610), який випадає на 21 тевета за єврейським календарем, зібралися хасиди-паломники з різних країн, в тому числі представники єврейської ортодоксальної релігійної громади "Турей Загав". Шатро для вознесення молитов Вс-вишньому над могилою праведника розташоване на єврейському цвинтарі в селі Нові Веледники, неподалік від Овруча Житомирської області. Знаменним було те, що цьогоріч йорцайт праведника співпав з Шабатом, який гості зустріли радісно і тепло в синагозі міста Коростеня. А от вже як Шабат скінчився, паломники поїхали молитися до шатра цадика у Веледники.
Раббі Ісроель Дов-Бер був учнем Магіда з Чорнобиля і залишив після себе низку перлин єврейського вчення, серед яких блискучий твір "Шееріт Ісроель" ("Ворота Ізраїля"). Відомо, що раббі Ісроель Дов-Бер народився в маленькому селі Стара Котельня між Бердичевом та Житомиром у 5549 році в родині меламеда р. Йосефа і Перл Гіти. Хлопець рано став сиротою: коли йому було 4 роки - цей світ покинув його батько р. Йосеф, у 9 років він залишився без матері. Ісроель Дов-Бер проявляв надзвичайні здібності до навчання, вразивши Магіда з Чорнобиля, який гостював у Житомирі, швидкістю думки та феноменальною пам'яттю. У 5562 році, одразу після бар-міцви, він поїхав у місто Погребище, навчатися в онука Магіда з Межеріч р. Шалома Шахна та у цадика з Лехович, однак найзначущішим його вчителем був раббі Мордехай з Чорнобиля.
Після одруження р. Ісроель Дов-Бер став рабином містечка Веледники на річці Норинь західніше від Овруча. Його повчання зібрані сином його учня р. Олександром Сендером і видані книгою "Шееріт Ісроель" у Львові 5624 року. Книга розповідає про 3 воріт: 1 - Послушання і зв'язок з праведником, 2 - Повчання на святкові дні, 3 - Про розкаяння в дні постів "ШоВеВіМ".
В інших творах та хасидських оповідях згадується, що раббі Ісроель Дов-Бер був чудотворцем і володів надзвичайними здібностями. Так, у творі Шаар аІткашрут (Драш 6, маамар 1) говориться, що коли повз будинок раббі проходила корова, то глянувши на неї, він міг сказати всі вчинки її хазяїна від моменту його народження і за все життя. Однак найбільше до нього приїжджали сім'ї, у яких не було дітей, і раббі Ісроель Дов-Бер завжди благословляв ці пари, і згодом, у час, названий раббі, у них з'являлися діти.
21 тевета 5610 (1850) року чиста душа цадика р. Ісроеля Дов-Бера покинула наш світ. Похований він був у Веледниках. Стверджують, що перед смертю він пообіцяв допомогу кожному, хто хоча б потримається за клямку на двері в його огел.
Під час Другої Світової війни нацисти хотіли перетворити шатро цадика в склад пального, не звертаючи уваги на протести місцевих жителів. Коли намагалися розбити надгробок, який заважав розміщенню бочок з бензином - один з тих, хто ламав, помер на місці, а інший став інвалідом. Але, незважаючи на те, що надгробок не вдалося розбити, кілька бочок все-таки втиснули одну на іншу - і в першу ж ніч одна з бочок задавила на смерть охоронця. Офіцер, який відповідав за пальне, сміявся над страхом його підопічних і сказав, що наступну ніч він проведе в шатрі сам. Що саме там сталося - невідомо, але склад зі склепу прибрали ...
Коли радянська армія відвоювала в фашистів Веледники, усе село вщент було зруйноване. Крім шатра цадика! Саме від нього радянська влада почала відбудовувати містечко. Але й вони теж вирішили побавитися з вогнем - захотіли знести шатро. Прийшли робітники, почали копати під стінами шатра - але на ранок всі траншеї виявилися заповненими землею! Так продовжувалося декілька разів -доки влада не відступила.
Навіть у радянські часи до його шатро їздили євреї-паломники здалеку. Вони по приїзді часто кладуть монетки на могильний камінь, моляться, запалюють свічки, а покидаючи шатро, забирають монетку з собою. Існує така сгула, що якщо носити монету в своєму гаманці завжди, то цадик буде завжди допомагати.