Підписатися на розсилку

Пошук

Зниклі єврейські святині Львова: Краківське передмістя

Мова в статті йде про молитовні будинки Краківського передмістя, що охоплюють вул.Сянську - вул.Мстислава Удатного, про неіснуючі Малу синагога (передміський Бейт ГаМідраш), синагоги "Бейт Лехем" та "Матан БеСейтер".

Краківське передмістя у Львові є найдавнішою осадою євреїв в Галичині. Десятки єврейських будиночків на початку XVII ст. Тулилось до північних фортечних мурів Львова.

Пожежа 1623 р. знищила 1200 будинків на Краківському передмісті, а разом з ними й найдавнішу львівську синагогу. Магістрат Львова, виходячи з інтересів оборони, звернувся до короля з проханням відсунути передмістя від міських укріплень для кращого огляду при стрільбі, тому було вирішено перенести єврейську ділницю на північ, що й зазначено в обопільній угоді, підписаній 30 квітня 1624 р.
Згідно з контрактом євреям дозволялось побудувати нову вулицю від р.Полтви до костелу бенедиктинок, а в пониззі «Познанського двору» спорудити синагогу.

Нова божниця повстала в 1632 р. і на протязі 150 років лишалась єдиною кам’яною спорудою в єврейському кварталі. Неодноразово її доводилось перетворювати на твердиню і рятувати своїх прочан за двометровими мурами.

Лише в середині XVIII ст. після Тарногродської конфедерації і «Німого» сейму надійшов довгоочікуваний мир, і єврейська дільниця почала розбудовуватись довкола передміської синагоги: вул.Божнича (нині – вул.Сянська), вул.Цибульна (нині – вул.Староміська) [Стара?], вул.Овочева і вул.Маккавеїв [провулок?] (тепер не існуючі), утворили майдан, на якому розташовувався Краківський ринок.(8)

Таким чином, на площі в 621 м кв. між вулицями Божничок та Старозаконною утворився цікавий архітектурний ансамбль сакральних та громадських єврейських споруд.

Польські погромники, що залишили в листопада 1918 р. по собі багато руїн та згарищ у Краківському передмісті, чудом оминули цю екзотичну закутину, однак, під час ІІ-ої світової війни від неї залишилось навіть сліду. Документація, що могла б розповісти нам про руйнацію архітектурно-історичного ансамблю, не збереглася.

Зараз на місці єврейських культових споруд між вулицями Сянською та Мстислава Удатного розташований невеликий сквер.(8)

Вулиця Сянська знаходиться у Галицькому районі між вул. Б. Хмельницького та вул. Лазневою. До 1871 р. називалась вул. Синагоги, пізніше – вул. Божничою, у 1942–1944 рр. – Трьодлерґассе. Це була головна вулиця єврейської дільниці на Краківському передмісті. З 1945 р. вулиця називається Сянською на честь ріки Сян (San). Частина вулиці зберегла стару бруківку з ламаного каменю, відновлену в 2008 році.(4)

Вул. Мстислава Удатного пролягає паралельно до вул.Сянської, між вул.Підмурною і пр.В.Чорновола. За путівником Францішка Баранського, до 1871 р. вона називалась вулицею Хасідім (Chasidim), бо на ній жили переважно євреї-хасиди.

З 1871 р. вулиця називалась Старозаконною – від Старого Заповіту (Закону). Під час німецької окупації мала назву Флюхґассе (Fluchgasse). У 1950 р. вoна oтpимaлa назву Мстислава Удалого (вiд новгородського князя Мстислава Удатного – зa пiзнiшими російськими джерелами, Удалого – який у 1219–1227 рр. був князем у Галичі). З 1991 р. назву змінено на «Мстислава Удатного».(5)

Бейт ГаМідраш

Була прийнята точка зору Й. Гельстона, який вказує, що на фрагменті між вул. Сянською та вул. Мстислава Удатного знаходився Бейт ГаМідраш (Мала синагога передмістя), що займала ділянку між вказаними вулицями [вул.Сянська, №5 – вул.Мстислава Удатного, №6]; та дві синагоги, обернених одна до одної тильними сторонами. Так, синагога «Матан БеСейтер» виходила фасадом на вул.Сянську [№7], а з іншої сторони ділянки знаходилась синагога «Бейт Лехем», що мала фасад на вул. Мстислава Удатного [№8]. 

Кожна юдейська дільниця Львова – міська і передміська від XVII ст. мали свої окремі Бейт ГаМідраші, що складалися з бібліотеки талмудичної літератури, навчального залу (для самостійного вивчення Тори), а також молитовного залу з Арон ГаКодешем та бімою. Через те Бейт ГаМідраші часто називали синагогами, однак, на відміну від синагог, вони опалювалися. У Львові Бейт ГаМідраші постали у XVII ст. – спочатку у середмісті, згодом на передмісті, і були вони дерев'яні.

Так, у XVII ст. був збудований дерев'яний передміський Бейт ГаМідраш. З приходом австрійської влади наприкінці XVIII ст. дерев'яні споруди юдейських дільниць Львова замінили на муровані.(12)

У 1741 р. львівський архієпископ Вижицький дозволив будувати поблизу Великої передміської синагоги (що розташовувалась за адресою вул.Сянська, 16; тепер там знаходиться ринок «Добробут») єврейські школи.(8)

Перед Великою синагогою Передмістя

Вуличний продавець талесів, вул.Цебульна, західний фасад Великої передміської синагоги. Фото J.Mehrer, 1931

Біля Великої передміської синагоги, фото Р.Малца, 1932 р.

У 1793 р. (2, стор.33, 35; 8, 9, 10) на протилежному боці (2, стор.44; 8) від Великої передміської синагоги (2, стор.44; 8, 10) на північний захід від Великої синагоги (12) при вул.Божничій, 5 (тепер – вул.Сянська) (2, стор.44; 8, 10, 12) постала Мала синагога (8, 9), названа так на відміну від Великої передміської.(8) Її ще називали Малою передміською синагогою. (4, 10)) Вона отримала назву «Бейт ГаМідраш» - дім мудрості (8, 9, 10) і була сполученням молитовного дому та школи.(8, 9, 10, 2, стор.44).

Джерела говорять, що у 1793 р. при Великій передміській синагозі замість дерев’яного був зведений мурований Бейт ГаМідраш (2, стор.44; 6, 12) Його збудували у бароково-класицистичному стилі. 

Але стосовно місця розташування Бейт ГаМідрашу та синагоги на вул.Сянській - вул.Мстислава Удатного у різних джерелах спостерігаються розбіжності.

Так, І.Мельник у джерелах (4, 5) подає, що під №5 на вул.Сянській - №6 на вул.Мстислава Удатного знаходився не Бейт ГаМідраш, а синагога, що належала товариству «Бейт Лехем». А Бейт ГаМідраш, відповідно, знаходився за адресою №7 на вул.Сянській або під №8 на вул.Мстислава Удатного. (4, 5) У цій публікації розглядається за основну інформація джерел (1, 2, 6, 8).

Хоча у джерелі йдеться, що Бейт Гамідраш розміщувався під №7 на вул.Божничій (тепер – вул. Сянська), але, подається опис ділянки, напевно під №5. Такий висновок можна зробити з того, що синагога в цьому джерелі зазначена під №5, а описується споруда, яка знаходилась під №7. Тобто, робимо «інверсію». Автор джерел (4, 5) подає, відповідно, у двох місцях, стосовно цієї ділянки інформацію, яка є частково неузгодженою. Так, у джерелі (5) йдеться, що у 1871 р. це була незабудована ділянка. (5) У той же час джерело (4) промовляє, що у 1871 р. володів цієї ділянкою Давид Зельцер.(4)  

За джерелом (5) власник будинку у 1916 р. був Абрагам Юзеф Аст та співвласники.(5) За джерелом (4) – у тому ж 1916 р. – Еліяш Ґросманн і співвласники.(4)

У зазначених джерелах (4, 5) ця інфо відноситься до ділянки №7 по вул.Сянській - №8 по вул.Мстислава Удатного. Але, з вище наведеного пояснення відносимо цю інформацію до ділянки №5 на вул.Сянській - №6 по вул.Мстислава Удатного. 

Бейт ГаМідраш був збудований на прямокутному плані; мурований з каменю, отинькований.Скромні фасади увінчувалися профільованим ґзимсом. Надбудований другий ярус підкреслював простого профілю карниз.(12)

Фасади з боку вулиці вул.Сянської (?) та подвір’я були прикрашені меандровим фризом, що розділяв поверхи аркатурним поясом під лінією карнизу.(8) Вхід з вул.Сянської був підкреслений простим порталом з білокам'яних блоків. Його акцентував гебрайський напис над сегментною аркою.(12) Північну стіну Бейт ГаМідрашу [зі сторони вул.Мстислава Удатного] підпирали два контрфорси.(8) Основу двоярусної споруди складав молитовний зал, розташований на партері.(12) У той же час у цьому ж джерелі вказано, що «це була одноярусна споруда з одним великим залом».(12) 

Інтер'єр неіснуючого Бейт Гамідрашу на вул.Божничій, 5 (тепер - вул.Сянська)

На фасаді Бейт ГаМідрашу з боку вулиці Сянської та подвір’я знаходилось по три видовжених, з півкруглими завершеннями, вікна (8): великі, високі аркові вікна з трьох сторін освітлювали молитовну залу (8,12). Синагога мала великий молитовний зал, освітлений з трьох боків високими вікнами.(2, стор.44, 9, 10); подібно до синагог Бейт ГаМідраш також мав великі півциркульні вікна, що освітлювали молитовний зал.(12)

З боку вулиці другий поверх освітлювався крізь круглі віконні отвори – люнети, розташовані над видовженими вікнами.(8) Збоку від вікон були розташовані двері.(8) Також була облаштована невелика кімнатка для шамеса – служки.

Склепіння синагоги спиралось на чотири потужних колони в середині зали, які поділяли приміщення на дев’ять різаних полів (2, стор.44; 8, 12). Молитовний зал перекривали склепіння, оперті на потужні пілони.(12) 

Біля західної стіни чоловічого залу, на підвищенні, облаштували галерею для жінок (2, стор.44; 8, 12). На той час Велика синагога Краківського передмістя ще не мала жіночого відділення при західному мурі.(8) Інтер’єр мав коштовне оформлення в стилі бароко, в молитовній залі Арон ГаКодеш (вівтарну шафу) нагорі прикрашала ваза з білого мармуру.(8)

У 1863 р. за проектом львівського архітектора Йосифа Енгеля (2, стор.44; 8, 9, 10, 12) була здійснена реконструкція Бейт ГаМідрашу. Над спорудою над молитовним залом добудували поверх (один ярус), на якому розташовувались ще три молитовні (2, стор.44; 8,9,10, 12) ремісничих товариств (невеликі братські синагоги).

Джерело (3) дещо по-іншому описує Бет Гамідраш. Отож, це була триповерхова будівля [на малюнку-реконструкції Й.Гельстона ця будівля не має трьох поверхів]. На 1-му поверсі знаходився, власне Бейт ГаМідраш, на 2-му - езрат-нашим (приміщення для жінок), на 3-му поверсі були розташовані ще дві невеликі синагоги. У 1896 р.(8) або у 1869 р.(9, 10)) була проведена реконструкція Бейт ГаМідрашу, під час якої дерев’яні сходи замінили на кам’яні.

Ще одна реконструкція (2, стор.44; 12)  або реставрація (9, 10) будівлі проводилась 1912 року.(2, стор.44; 8) За кресленнями львівського архітектора Володимира Підгородецького (Włodzimierz Podhorodecki) та архітектора-інженера Генріка Сальвера (Henryk Salwer) (2, стор.44; 8, 10, 12). За ходом робіт наглядав рабин Осія Хешелес.(8) 

Тоді вхідні двері від вул.Божничої робляться нижчими (2, стор.44; 8, 12), а півциркульне завершення порталу змінюється луковим. Натомість, над дверима пробивають прямокутне віконце, що освітлювало кімнатку шамеса - служки.(2, стор.44; 8, 12)

При передміському Бейт ГаМідраші у цьому будинку була велика доступна кожному бібліотека духовної релігійної літератури (2, стор.44; 4, 8, 12), яку вивчали юнаки та жонаті люди, зал для самостійного вивчення Тори. 

Загалом, при Бейт ГаМідрашах у середмісті та на Жовківському передмісті були також молитовні кімнати, т.зв. «Асіра», у яких молилися покарані злочинці.(4) 

Від півночі біля північного муру зі сторони вул.Мстислава Удатного до Бейт ГаМідрашу довгий час(8) прилягала дерев’яна будівля різні, яку розібрали 1936 р.(2, стор.44; 8, 12) через незадовільний санітарний стан.

15 червня 1937 р. Бейт ГаМідраш відвідав Головний рабин Львова Ехезкіль Левін, котрий запропонував передати кімнатку шамеса Музею історії єврейської громади, оскільки 100 років тому в ній мешкав автор відомого релігійного трактату «Прі М’гадім».(8)

Під час ІІ-ої Світової війни Мала синагога була знищена гітлерівцями.(9, 10) Її нацисти підірвали восени 1941 р. разом з Великою передміською синагогою.(12)

Тепер на його місці розташовується сквер між вул.Сянською та вул.Мстислава Удатного.(4, 9, 10)

Синагога «Матан БеСейтер»

На вул.Божничій, №7 (тепер – вул.Сянська) поряд із Бет Гамідрашем Краківського передмістя у середині ХІХ ст. знаходився одноповерховий будиночок на два вікна завширшки.(1, 3. 8)

У 1873 р. новий власник будинку Давид Зельцер вирішив розширити його в західному напрямку (в сторону сучасного пр.Чорновола), додавши ще одну кімнату з двома вікнами на фасаді, а згодом добудувати поверх.

При цьому, між Бейт ГаМідрашем та будинком Зельцера залишився невеликий прохід шириною 2 метри, який з’єднував між собою вул.Божничу та вул.Старозаконну.

Власник будинку №7 став ініціатором створення у цьому будинку товариства анонімної допомоги для бідним євреям (синагога «Матан Бесейтер» означає «Таємний (анонімний) дар»), яка перед лицем Вс-вишнього є ціннішою, ніж явна філантропія.(1,3,8)

У той же час джерело (3) подає, що синагога була збудована у 1907 р. Окремі входи, розташовані зліва і справа на фасаді, провадили скромних благодійників чоловічої та жіночої статі до будівлі Зельцера.

Усередині приміщення молитовна зала товариства «Матан Бесейтер» символічно поділялась навпіл. На другому поверсі знаходились житлові та господарські приміщення.

Єдиними прикрасами на фасаді дому №7 були: складної конструкції карниз, що розділяв поверхи, та обрамлення вікон другого поверху з сандриками та фальшивими парапетами.

Будинок ззовні не виглядав як культовий і був подібний до оточуючих житлових споруд.(8)

У джерелі (2) подається малюнок з таким коментарем: «Фасад синагоги «Бейт Лехем» від вул.Старозаконної (вул.Мстислава Удатного) на проекті Якуба Шеллєра, 1912 р. (ДАЛО) та від вулиці Божничої (вул.Сянської) на проекті Володимира Підгородецького, 1912 р. (ДАЛО)» (2, стор.43). Але, як зазначено вище, зі сторони вул.Божничої (вул.Старозаконної) розташовувалась синагога, що називалась «Матан Бесейтер»; а зі сторони вул.Старозаконної (тепер – вул.Мстислава Удатного), розташовувалась синагога «Бет Лехем»(про що йде мова нижче).

Можливо, синагога була піддана реконструкції і отримала такий вигляд. І після цього зі сторони вул.Божничої (тепер – вул.Сянської) вона стала виглядати так, як показано на малюнку джерела (2), що відрізняється від вигляду, поданого в джерелах (1, 8). У джерелі (11) поданий такий опис цього варіанту зображення: «фасад був вирішений у стилі модерн і не вирізнявся від мешкальних будинків; мав симетричну композицію з п’яти осей прямокутних вікон. Площина фасаду була розшита під руст».(11)

До речі, у джерелі (11) синагога названа «Бейт Лехем», про синагогу «Матан БеСейтер» не згадується взагалі. Будинок розташовувався поряд з передміським Бейт ГаМідрашем. Подається, що він мав два фасади: Будинок розташовувався у рядовій забудові вулиці Божничої [тепер – вул.Сянської], на яку виходив його чільний фасад орієнтального вигляду; другий фасад, вирішений у стилі модерн - не вирізнявся від мешкальних будинків (11) і виходив, відповідно, до коментарів до ілюстрацій цього джерела, на вул. Підмурну. Отож, в джерелі (11) простежується «інверсія» стосовно розташування фасадів по зрівнянню, хоча з джерелом (2, стор.43) того ж автора. Хоча малюнки автор подає ті самі, але підписи до них – різні, і вулиці, на які обернені фасади, також – різні. Крім того, на карті джерела (11) вказано, що синагога розташовувалась не на ділянці між вулицями Божничою (тепер – вул.Сянською) та вул.Старозаконною (тепер – вул.Мстислава Удатного), а між вул.Божничою (тепер – вул.Сянська) та вул.Підмурною; тобто прямо навпроти неіснуючої Великої передміської синагоги, де тепер розташований ринок «Добробут».(11)

Останній володар будинку Берл Лапайовкер в 1929 р. за проектом архітектора Альберта Корнблута дещо переобладнав будинок зсередини, переніс молитовну залу з кімнати, що межують з подвір’я, і змінив малюнок фасаду.(8)

Синагога належала до категорії малих синагог, де молитовні зали були розміщені на різних поверхах.(1) 

Будівля була зруйнована нацистами під час Шоа разом з іншми синагогами у 1943 р.(3, 11) Тепер на її місці розташований сквер (пустир).

Місце колишньої синагоги "Матан БеСейтер" на місці будинків №6 та №8 на вул.Мстислава Удатного 

Синагога «Бейт Лехем»

Стосовно місця розташування Бейт ГаМідрашу та синагоги у різних джерелах спостерігаються розбіжності. Так, дослідниця О.Бойко у додатку у вигляді карті міста у своїй книзі показує синагогу «Бейт Лехем» за адресою вул. Божнича, 7 (тепер – вул. Сянська), відповідно, зі сторони вул. Старозаконної (тепер – вул. Мстислава) парцеля мусила би мати №8. Такий же висновок стосовно розташування синагоги можна зробити і з праць Й.Гельстона (джерела (1) та (6)).

При тому, І.Мельник у джерелах (4) та (5) подає, що синагога, яка належала товариству «Бет Лехем», розташовувалась під №5 на вул.Сянській - №6 на вул. Мстислава Удатного, де за Й.Гельстоном (1, 2, 6) був передміський Бейт ГаМідраш.

За поданням джерела (8) з боку вул.Старозаконної, куди виходило подвір’я товариства «Матан Бесейтер», що розташовувалось за адресою №7 по вул.Божничій, земляна ділянка майже до початку ХХ ст. залишалась незабудованою.

У 1912 р. її купив у Вольфа Грубера голова товариства єврейських пекарів «Бейт Лехем» Йосиф Бекман.(8) Джерело (2, стор.48) з посиланням на ДАЛО ф.2, оп.1, спр.725 та джерело (11) подають, що у 1912 р. товаривство юдейських пекарів «Бейт Лехем» викупило вільну парцелю, що прилягала до передміського Бет ГаМідрашу.

Це товариство було засноване в 1905 р. і мало первісну назву «Товариство пекарів пасхальної маци». Разом з вищезгаданою організацією «Матан БеСейтер» вони розсилали святкові посилки на Пасху бідним та старшим членам громади.(8)

У джерелі (11) вказаний рік 1912 – як рік зведення будинку товариства «Бейт Лехем». У цьому джерелі синагога «Бейт Лехем» представлена як один будинок (без згадування синагоги «Матан БеСейтер»), що мав два фасади, обернені на вул.Сянську та вул.Підмурну (тобто, не на вул.Мстислава Удатного). У цьому джерелі розміщення синагоги подане не на місці сучасної пустки між вул.Сянською та вул.Мстислава Удатного, а на місці пустки між вул.Сянською та вул.Підмурною – просто навпроти місця розташування неіснуючої Великої передміської синагоги, тепер – території ринку «Добробут». При чому, той самий автор – О.Бойко, у своєму джерелі (2) подає розташування синагоги «Бейт Лехем» на місці першого скверу, що можна зрозуміти з карт, поданих у цій праці.

У даному дослідженні прийнята точка зору Й.Гельстона, який вказує, що на фрагменті між вул.Сянською та вул.Мстислава Удатного знаходився Бейт ГаМідраш (Мала синагога передмістя), що займала ділянку між вказаними вулицями, та дві синагоги, обернених одна до одної тильними сторонами. Синагога «Бейт Лехем» виходила фасадом на вул.Мстислава Удатного, а синагога «Матан БеСейтер» мала фасад зі сторони вул.Сянської.

У 1912 р. за проектом архітектора Якуба Шєллера благодійне товариство «Бейт Лехем» будує триповерховий будинок з чотирма вікнами на фасаді. Синагога була збудована у вигляді чотириярусної споруди.(2, стор.48, 8, 11)

На крайній вісі розташовувався вхід, який був акцентований порталом з фігурним щитом Давида.(11)
На першому на другому поверхах будинку була облаштована невелика синагога з площею молитовної зали 44 кв.м.(8), два нижні яруси займала божничка з молитовним залом, площею 44 кв.м.(11); синагога займала два перші поверхи будинку.(4) На партері та на другому ярусі була влаштована божничка з молитовним залом 44 м2 (2), молитовний зал розташовувався на партері.(11) Джерело (2, с. 48), подає, що ця синагога була хасидською.

Над вхідним коридором і частиною зали споруджується галерея для жінок, яка з боку молитовні спирається на дві невеликі колони.

Оскільки східною стіною синагоги була західна стіна будинку №12 по вул.Старозаконній, Арон ГаКодеш, що мав прямокутну форму, стояв окремо на подіумі з балюстрадами (3,2х2,5 м). Поруч знаходилась крихітна біма-амвон (0,9х0,9 м), з якої читалася вголос Тора. На третьому поверсі були розташовані службові приміщення та кімната засідань правління товариства «Бет Лехем».(8) Цегляний, триповерховий будинок вкривав двосхилий дах. Чільний фасад мав чотири ритмічні віконні осі.(11)

Фасад будинку був прикрашений в орієнтальному стилі.(8) Архітектор надав споруді орієнтального вигляду (2, стор.48; 11), будинок вирізнявся архітектурним вистроєм, чільний фасад був оздоблений у мавританському стилі.(4, 11)

Зображення фасаду синагоги «Бейт Лехем» від вул.Божничої (тепер - вул.Сянської) на проекті Володимира Підгородецького, 1912 р. (ДАЛО) (Фото взяте з ресурсу: «Синагоги Львова». Оксана Бойко. Львів, ВНТЛ-Класика, 2008, стор.43)

Реконструкція північних фасадів Бейт Гамідраша Краківського передмістя та синагоги пекарів «Бейт Лехем» зі сторони вул.Старозаконної. Малюнок Й.Гельстона

Головними декоративними елементами стали віконні обрамлення з геометричним орнаментом у вигляді «кокошників», форма яких змінювалась на кожному поверсі і мала різні за конфігурацією стрільчасті завершення. Завдяки цьому складалось враження, ніби будівля простує догори, що підкреслювалось обрисами вхідного порталу та лукового фронтону, який розривав посередині лінію карнизу.(8) Влаштований на партері молитовний зал підкреслювали три великі півциркульні вікна, оздоблені кілевими архівольтами та підвіконними прямокутними орнаментованими вставками.(11) В тимпані фронтону були розташовані подвійні люкарні, які відтворювали форму Скрижалей Заповіту.(4, 8)

Чільний фасад був оздоблений аркатурним фризом, а вікна - архівольтами з мавританськими орнаментами. Сакральне призначення споруди підкреслював невеличкий аттик з зображенням Скрижалей Заповіту та Зірки Давида.(2, стор.48; 11) 

Сьогодні будинку не існує. Він був зруйнований нацистами під час Шоа разом з іншими синагогами у 1943 р. На його місці розташований сквер (пустир) між вул.Сянською та вул.Мстислава Удатного.(4,3,11)

Джерела:
(1) http://hi-lvov.narod.ru/LightboxImageSlideshow/LvSinag.html. Йосиф Гельстон "Синагоги Львова". [текст оригіналу поданий на російській мові; у даній компіляції здійснений переклад на українську мову]
(2) «Синагоги Львова». Оксана Бойко. Львів, ВНТЛ-Класика, 2008, стор.43, 44, 48
(3) http://uk.wikipedia.org/wiki/Синагоги_Львова
(4) http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/sianska/. Вулиця Сянська. Автор опису – Ігор Мельник. Редактор – Маркіян Прокопович.
(5) http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/mstyslava-udatnoho/. Вулиця Мстислава Удатного. Автор запису – Ігор Мельник. Редактор – Маркіян Прокопович
(6) http://www.lwow.com.pl/brama/synagogi/synagogi.html. Józef Gelston.
(7) https://commons.wikimedia.org/…/File:Synagoga_Bet_Lechem_we…
(8) Йосиф Гельстон «Ансамбль вулиці Божничої» / «Галицька брама», жовтень-листопад 1997 р., №№10-11 (№№34-35), стор.8-9
(9) І.Котлобулатова «Львів на фотографії». Львів, «Центр Європи», 2006, стор.218
(10) http://www.lvivcenter.org/uk/uid/picture/?pictureid=1604
(11) http://www.lvivcenter.org/…/…/objects/beth-lechem-synagogue/. Вул.Сянська – колишня синагога товариства «Бет Лехем». Автор запису: Оксана Бойко.
(12) http://www.lvivcenter.org/…/l…/objects/sianska-beit-midrash/ «Вул. Сянська, 05 – колишній передміський Бет гаМідраш». Автор опису – Оксана Бойко

Автор статті - Влада Левчич