Львів є найбільшим містом Західної України недалеко східного кордону Європейського Союзу, а також містом з особливо складною історією та розмаїтою культурною спадщиною. Нині місто зіткнулося з викликом осмислення свого минулого. Міський простір Львова найкраще ілюструє як різні громади докладалися до його зростання і розвитку. Однією з преферуючих його громад була юдейська, яка до 1939 р. складала третю частину всіх мешканців.
Колишня міська Юдейська дільниця Львова розташовувалася між нинішніми вулицями Бр. Рогатинців, Руською, Федорова та Арсенальською. На цій території до 1943 р. компактно замешкувала громада, яка способом життя, релігією та звичаями істотно відрізнялася від християнського лона. Тут стояли необхідні споруди для релігійного та громадського життя юдеїв. Ядром середміської юдейської дільниці були синагоги - Велика міська і «Турей Загав», а також дім мудрості Бейт гаМідраш.
Історія юдейської міської громади Львова починається з XIV ст. Після того як 1350 р. згоріла у пожежі давньоруська частина Львова (пізніше Краківське передмістя) заможні юдеї перебралися до «міста в мурах», локованого давньоруськими князями ще наприкінці XIII ст. Завойований Казимиром III Львів 1356 р. дістав повторний привілей на Магдебурзьке право, який став часовою межею розбудови Середмістя. Характерною ознакою середньовічного Львова були локальні (в межах кварталів) поселення національних громад. Юдейська дільниця, вперше згадана у міських книгах під 1387 р. як Жидівська вулиця, розташувалася у південно-східному куті «міста в мурах», поруч з палатами нових володарів завойованої Руської держави. Археологічними розкопками 2011 р. на парцелі Кривесівської кам'яниці (вул. Федорова, 23), виявлені фрагменти оздоблення палацу Владислава Яґайла - готична кахля з гербами короля, Львова і Польщі, та білокам'яна плитка з вирізьбленим у вигляді печатки кириличним написом «король Ягело Володислав», Дільниця середміської ізраелітської громади формувалася поступово. Місцеві здавали в оренду і пожиттєво дарували багатим юдеям порожні ділянки на Жидівській вулиці, яку перед тим замешкували русини.
Впродовж багатьох сторіч (понад 600 років) змінювалася мешкальна забудова юдейської дільниці, зводилися будівлі необхідних інституцій, зростала її територія. Спочатку, в XIV ст. громада займала лише кілька дерев'яних будиночків і мала синагогу, що була центром її життя.
1 - міська юдейська дільниця на карті Львова 1777 р., виконаній Фрідріхом фон Губером (Кriegsarchiw), 2 - юдейська дільниця на кадастровій карті Львова 1849 р. (ЦДІАУЛ)
Схема Юдейської дільниці Львова за планом Фрідріха фон Губера 1777 р. з сучасними аналогіями місцерозміщення будинків
Дільниця довго була неоднорідною, як пише М. Балабан, «хоча називалася Жидівською, однак ще в другій половині XVI ст. в ній були руські доми». Забудова юдейської дільниці велася за міськими будівельними нормами з характерною щільністю, з межовими мурами, організацією водопостачання і водовідведення. Дільницю формували дві вулиці: Жидівська (Федорова) і Нова Жидівська (Староєврейська), і потрапити до неї можна було через так звану «Жидівську браму» - на перехресті вулиць Руської та Федорова (Бляхарської, Жидівської), і через хвіртку на перехресті вулиць Сербської і Староєврейської (вул. Жидівської), які замикалися на ніч. У 1582 р. постала синагога «Турей Загав» (Золота Роза), а у 1797 р. дім мудрості Бейт гаМідраш. Довкола цих будівель створювалась структура різних юдейських інституцій, які були пов’язані як з виконанням приписів юдейської традиції, так і з задоволенням щоденних потреб мешканців замкнутої етнічної дільниці: лазня з миквою (ритуальний басейн з дощовою і джерельною водою), иіхіта (різня для ритуального забою птахів), гекдеш (шпиталь і притулок для бідних, бездомних, перестарілих та інвалідів), інші благодійні та освітні інституції. У Львові була вища талмудична школа - єшива. Її ректором був знаменитий вчений Йегошуа Фальк бен Александер Коген, маршалок жидівського сейму в Люблині (1607 р.). З львівської єшиви вийшли відомі вчені-талмудисти і рабини, серед яких учні Фалька - рабин Бер Ейленбурґ, вчений Авраам Рапапорт, вчений і рабин Іцхак гаЛеві.
У XX ст. Львову довелося пережити дві війни та кілька кардинальних змін політичних режимів. Друга світова війна перервала життя юдейської громади. Потерпіли і будівлі юдейської дільниці. Були вщент зруйновані Велика міська синагога та Бейт гаМідраш, до руїни доведена синагога «Турей Загав», зруйновані три кам'яниці на парній стороні вулиці Федорова - це будинки № 22-26. Дві будівельні ділянки на непарній стороні вул. Федорова – колишні будинки № 23, 25, стоять порожніми ще з довоєнних часів.
Після війни багатонаціональний міський простір Львова був інтегрований у систему нових символів, які виражали національну й політичну приналежність до Радянської України. На історію юдейської громади було накладене табу. Руїни Великої синагоги і Бейт гаМідрашу були розібрані, а синагога «Турей Загав» стояла в руїні. Юдейська лазня з миквою на вул. Арсенальській, 7 була перетворена на міську лазню № 1; на місці зруйнованої 1939 р. шхіти поставили складське приміщення ЖЕК; кагальні будинки на вул. Арсенальській, 7 і Федорова, 27 пристосували під житло; будівлю жіночої юдейської школи ім. Кона на Арсенальській, 3 пристосували під адміністративні приміщення Історичного музею. Лише у 1970-х рр. провели часткові археологічні дослідження на території колишньої Великої міської синагоги, після чого «радянським способом» протрасували підмурки будівлі 1801 р. Протрасували також будівлю Бейт гаМідрашу, але, на жаль, без врахування проекту. На початку 1980-х рр. були законсервовані руїни синагоги «Турей Загав».
Руїни синагоги "Турей Загав" ("Золота Роза")
З метою відновлення історичної пам'яті про юдейську громаду стародавнього Львова та згідно з Законом України про охорону культурної спадщини, необхідно зберегти та ревіталізувати ті елементи юдейської громади, які дійшли до нашого часу і дають можливість відтворити середовище юдейської дільниці, це, зокрема синагога «Турей Загав», лазня з миквою, кагальний будинок, шхіта, фундаменти Бейт гаМідрашу і Великої міської синагоги, школа ім. А. Кона. Синагога ТаЗ («Турей Загав») або «Золота Роза» є символом духовності а, разом з тим, трагедії юдейського народу у Другій світовій війні.
На сьогодні місто Львів внесене в Реєстр Світової спадщини ЮНЕСКО як пам'ятка архітектури, де переплелися впливи різних народів, культур та епох. Велику роль у творенні образу і духу міста відіграла юдейська громада, яка впродовж сторіч співіснувала разом з християнами. Нині територія колишньої Юдейської дільниці є частиною ансамблю історичного центру Львова, внесеного до Списку ЮНЕСКО.