Підписатися на розсилку

Пошук

Передміська синагога міста Львова на вул. Сянській

Передміська Синагога на колишньому Краківському передмісті була оборонною спорудою. За все існування її вигляд кілька разів змінювався.

Давні синагоги Краківського передмістя були дерев’яними. Через часті пожежі їхній вік був недовгим. Розташовувалися вони дуже близько до міських мурів, неподалік від Краківської брами, посеред досить щільної забудови юдейської дільниці. Одну з дерев’яних синагог зафіксував на малюнку мандрівник-хроніст Мартин Ґруневеґ, долучивши його до свого опису Львова. Ця синагога зображена на найдавнішому рисунку Львова Аврелія Пассароті 1607–1608 років, а також на гравюрі Франциска Гоґенберґа, виконаній на основі рисунку Пассароті й опублікованій 1618 року.

Перед синагогою була площа з юдейськими ятками, на якій відбувалися торги. 1619 року учні єзуїтської школи погромили передміську дільницю, знищивши майже дощенту синагогу. Її відбудували, проте вже 1623 року вона згоріла в у великій пожежі разом з забудовою Краківського передмістя. Після цієї пожежі райці заборонили зводити будівлі на відстані, меншій ніж 400 ліктів до міських укріплень.

Для спорудження нової синагоги потрібен був дозвіл від католицької влади. Видаючи його, тодішній львівський архієпископ Анджей Прухніцький застерігав, "...щоби невірні юдеї не мурували показної і коштовної синагоги, а масштабну і середньої міри".  Від 1462 року двір був у власності однієї юдейської родини, зокрема, на початку XVII ст. ним володів дідич і посесор (власник нерухомості) Абрам Мошкович.

Історія Передміської Синагоги дуже давня і сягає 1624 року, коли 10 липня Зиґмунт III надав дозвіл на її спорудження, а вже в 1632 та 1635 рр. постала мурована синагога, були споруджені чоловічий молитовний зал (400 м2, що свідчило про численну громаду) та езрат нашим (жіночі галереї) відповідно.

Після їх добудови розміри синагоги склали ~ 24 х 35 м. Вона мала вигляд великої кубічної споруди, що домінувала посеред щільно забудованої юдейської дільниці, і мала високий пірамідальний дах зі заломом. Жіночі галереї вкривав складчастий дах. Щоб синагога не вивищувалася серед житлових будинків, як того вимагало тогочасне законодавство чи релігійний припис, високий молитовний зал був заглиблений на дев’ять сходинок. Згідно з тодішніми вимогами, синагога мала б у разі нападу слугувати оборонною спорудою. І хоча це не зафіксовано в документах, проте відомо, що Передміська синагога витримала не одну облогу, зокрема в другій половині XVII ст.

Ім’я автора Передміської синагоги, на жаль, не віднайдено. За гіпотезою С. Кравцова, це міг бути цеховий майстер Якуб Медляна, який походив зі швейцарського кантону Ґризоні. Однак довершити синагогу він не міг , бо 1630 року помер. Споруду ж було викінчено лише 1632 року. До її зведення, ймовірно, були причетні Амброзій Прихильний, головний помічник Павла Щасливого під час зведення синагоги "Золота Роза", та його постійний напарник Адам Покора.

Похмурий вигляд нерозчленованих фасадів Передміської синагоги був подібний до тогочасних львівських костелів.

Також у давнину в присінку Передміської синагоги було встановлено куну — стовп ганьби, до якого прив’язували покараних судом членів громади.

З львівською синагогою Краківського передмістя пов’язані імена визначних рабинів. Зокрема, у 1652–1667 роках її рабином був Давид ГаЛеві Сеґаль — один з найвідоміших коментаторів галахічного кодексу Йосефа Каро, автор відомої праці "Турей Загав".

Ще на середину XIX ст. Передміська синагога мала вигляд ренесансної споруди під бароковим дахом. Впродовж існування її приміщення розширювали, прибудовуючи щось, що псувало її зовнішній вигляд, а також спричиняло руйнування.

Загальний стан та зовнішній вигляд синагоги вимагав оновлення. Керівники громади Хайм Бірнбаум і Шмельке Сокаль 1870 року замовили проект на її реконструкцію в архітектора Міхаеля Ґерля. Після реконструкції за цим проектом 1871 року синагога стала класицистичною спорудою. Із Передміською синагогою, ніби окремі каплиці, сполучалися маленькі божниці, зокрема цехові — кравців та різників, братські молитовні, талмудичні школи та ін.

Ще перед Першою світовою війною, 1912 року, Велику Передміську синагогу почали реконструювати за проектами двох архітекторів — Володимира Підгородецького та Генрика Сальвера, розпочавши заміну дерев’яних перекриттів західних жіночих галерей на бетонові. Однак, роботи переривалися через воєнні дії. У 1914 році були реконструйовані присінки бічних галерей, пошкоджені під час війни. Було відреставровано балки, проведено електричне освітлення в жіночій частині, влаштовано 16 вікон та ін.

Синагога зазнала руйнувань під час Листопадового погрому 1918 року, вчиненого польським люмпеном. Тоді частково постраждав її внутрішній вистрій. На спогад про ці події над спеціально залишеною спаленою капітеллю колони було встановлено таблицю з написом: "У пам'ять про пожежу, яка виникла в днях погрому 19 кіслева 5579".

У 1919 р. без дозволу були замінені автентичні склепіння в партерових жіночих галереях, а малярські роботи виконувала фірма "Bracia Fleck". У 1920 р. дерев’яну стелю замінили на залізобетонну та перестелили підлогу, влаштували головний вхід на чільному фасаді. Стіни синагоги були вкриті унікальними розписами за проектом братів Флеків. У пишному рослинному оздобленні вміщувалися традиційні символічні зображення. Зокрема зліва від вікна зі щитом Давида зображена Тора, справа — менора із зіркою Давида. У поясі під аркатурою, заповненою написами, в рамах вміщено два полотна з Обітованої Землі: Стіна Плачу та Могила Рахелі. На вітрильному склепінні в кутах намальовано чотирьох символічних тварин: лева, орла, оленя і бика.

Передміська синагога була багатою святинею, про що свідчить її інвентар, складений 1920 року. Серед синагогальних предметів вирізнялися: дуже велика срібна і позолочена корона Тори, 1 велика і 2 малі корони, багато срібного начиння (деякі предмети були датовані 1662 роком), 6 канделябрів, ліхтарі, 12 капоретів, 37 сувоїв Тор, з яких 21 сувій не використовували, 1 ріг шофар, 2 сувої Меґіли, свічники.

Пишно декорована ніша Тори мала оригінальне мармурове обрамування з досконалим поєднанням арабесок і письма, з вплетеним написом "Б-г допоміг в той день". На східній стіні, по обидва боки Арон Гакодешу, містилися олійні полотна з віршами із Псалмів і П’ятикнижжя. На інших олійних картинах були намальовані краєвиди Оливної гори, Ієрусалиму, Вифлеєму, Морії тощо. Біля вівтаря стояла менора 1775 року, яку відлив К. Франк з Вроцлава. 

Особливістю Великої Передміської синагоги була галерея для студентів розмірами 3,38 х 0,79 м, влаштована при західній стіні молитовного залу на висоті 4,15 м, до якої окремо вели 15 сходинок з кованим металевим поруччям. Ця галерея була унікальною, позаяк жодна інша синагога тодішньої Польщі такої не мала. У південно-західному куті головного молитовного залу, біля дверей, була влаштована оливна лампада Нер Тамід. 

У 1926 році в ній розташовувалися синагоги різних товариств — "Хаютім Ґедолім", "Менакрем", "Меламдім", "Носей Катов", "Совхе Цедек". Усі місця в синагозі були закріплені за власниками, їх продавали або успадковували, свідченням чого є судовий процес за місце.

Велику передміську синагогу підірвали нацисти восени 1941 року, а її рештки було розібрано під час радянської окупації Львова наприкінці 1940-х років. Сьогодні на її місці стоять ятки ринку "Добробут".

Рештки синагоги вкриває шар ґрунту, підвищений над рівнем денної поверхні. Ймовірно, в процесі археологічних розкопок вдалося б відкрити фундаменти і віднайти фрагменти споруди.

Автор статті – Оксана Бойко