Підписатися на розсилку

Пошук

Клойз "Зіхрон ГаРав Мешилем Зіше" на вул. Ткацькій

Колишній клойз "Зіхрон ГаРав" на вул. Ткацькій, 5 — одна з небагатьох збережених у Львові хасидських молитовень. Перебудована під житло будівля зберегла первісну синагогальну брилу та композиційну схему фасаду. Синагога була заснована прихильниками вчення раббі Зусі з Аніполя.

Клойз товариства "Зіхрон ГаРав Мешилем Зіше" був зведений на початку ХХ ст. Спочатку він був невеличким (11,50 х 5,50 м), після чого в 20-30-ті рр. ХХ ст. її поступово розбудовували. У період Другої світової війни — синагога перестала функціонувати, після війни там розташувався житловий будинок.

Наприкінці XIX ст. хасидське товариство " Зіхрон ГаРав Мешилем Зіше" відкрило свій молитовний дім, який називали клойз, на Замарстинові — в ремісничому середовищі вул. Ткацької. Ця вулиця виникла у місці, де були зосереджені майстерні львівських ткачів, через що на початку XIX ст. отримала відповідну назву. З появою фабричного виробництва тканин текстильна мануфактура не витримала конкуренції, і на зламі XIX–XX ст. тут функціонувала лише одна ткацька фірма із назвою "LEN". Натомість на вулиці виникли різні ремісничі осередки, зокрема майстерні залізних і дротяних виробів, кілька столярень, власниками яких були її мешканці-ремісники, переважно євреї.

У 1900 р. ділянка № 5 на вул. Ткацькій належала двом власникам — теслям Феліксові Планеті і Павелкевичу. На початку XX ст. вони відпродали свою нерухомість єврейському товариству "Зіхрон ГаРав Мешилем Зіше", яке невдовзі спорудило там молитовний дім.

Невеличка будівля (11,50 х 5,50 м), видовжена по осі схід-захід, постала в глибині парцелі, прилягаючи північною стіною до споруди на сусідній ділянці, що належала Лейбелю. Два входи на чільному південному фасаді вели до чоловічої та жіночої молитовень.

Незабаром товариство вирішило розширити свій молитовний дім. 1922 р. на замовлення його президента Моше Гохнера архітектор Альберт Корнблют виконав проект розбудови клойзу "Зіхрон ГаРав". До первісної будівлі з південного боку було добудовано таку ж брилу (11,40 х 5,0 м), відтак розміри синагоги подвоїлися. Архітектурне вирішення чільного фасаду клойзу мало ознаки мавританського стилю.  

Однак і такі розміри молитовного дому не задовольняли громаду. Нове керівництво в особі голови товариства "Зіхрон ГаРав Мешилем Зіше" кушніра Йегуди Ранцера та керівника хасидської громади раббі Мешуле вирішило продовжити розбудову синагоги. У 1931 р. архітектор Марек Ляксер ще більше розширив синагогу, в тому числі жіночу галерею 5,0 м завширшки. Арон Кодеш традиційно розташовувався при східній стіні, посередині молитовного залу стояла біма.

Синагога "Зіхрон ГаРав Мешилем Зіше" перестала функціонувати в часи II світової війни. В роки радянської окупації будівлю перебудували, пристосувавши під житло, влаштували два поверхи з дерев'яною сходовою кліткою, замінили видовжені півколові вікна на прямокутні. Від колишньої молитовні майже нічого не залишилось.

Сьогодні колишній хасидський клойз "Зіхрон ГаРав" проглядається в забудові вул. Ткацької збереженою двоповерховою брилою під односхилим дахом, з невеликим відступом від червоної лінії у вигляді палісаднику. Попри те, що споруда перебудована, проте вона зберігає первісні сліди в композиції фасаду.

Центральну частину (на три вікна) з ґанком було підкреслено сегментним причілком із Маґен-Давидом в полі. Ґанок з головним входом, що вів до чоловічого залу, фланкували наріжні рустовані пілястри, які нагадували два символічні стовпи Храму: Яхін — "Бог стверджує" і Боаз — "у Ньому сила". Видовжені аркові вікна мали півциркульне завершення.

Автор статті: Оксана Бойко