Кагальну кам'яницю ще на поч. XVII ст. збудував Нахман Іцхакович - син Іцхака Нахмановича (коштом якого 1582 р. постала синагога Турей Загав) на парцелі, яку він купив 1601 р. (вул. Арсенальська, 7). До неї Нахман переніс юдейський шпиталь (гекдеш), з кам'яниці № 29 на вул. Федорова. У кагальній кам'яниці поселився також шамес (синагогальний служка). Як виглядала первісна кам'яниця невідомо, бо на початку XIX ст. її перебудували. Вхід до кагального будинку був з вул. Арсенальської (за зброївнею). До микви вхід був організований з вузької вулиці Шклярської (не існує). У XVIII ст. до кагальних споруд перенесли в'язницю, яка розташовувалася при південній стіні синагоги. Згідно ліктьового податку 1767 р. всі будинки на вул. Арсенальській 7 належали кагалу. На початку XIX ст. кагальні споруди перейшли у власність Ізраелітського шпиталю. Тоді на місці давньої кам'яниці звели новий кагальний будинок. Як пише М. Балабан: «Останній будинок за зброївнею був, як знаємо, жидівським арештом і прилягав до лазні». У 1870-1872 рр. будинок відновлювався за проектом будівничих Й. Міхеля та С. Берштейна. Його приміщення використовувалися під різні функції, зокрема у 1874-1889 рр. верхні кімнати займала загальноосвітня юдейська школа, розміщена на вул. Арсенальській, 3.
Фасад колишньої кагальної кам'яниці на вул. Арсенальській, 7
Будинок базований на прямокутному плані, мурований з цегли і каменю, отинькований. Архітектурне вирішення чільного фасаду в стилі австрійського класицизму. Фасад чотириосьовий, увінчаний профільованим карнизом на модульонах з фризом оздобленим воловими очками і сухариками. Вікна декоровані профільованим обрамуванням з замковими каменями у вигляді акантового листя та сегментними сандриками. Партеровий ярус оздоблений дощатим рустом, а його приміщення перекриті характерним для другої половини XIX ст. склепінням кляйна.
Вигляд кагальної кам'яниці і вулички, на якій вона стояла на початку XX ст. описав Маєр Балабан: «Останнім часом розібрано сусідні будинки з вулиць Руської та Підвальної, до яких прилягала кагальна кам'яниця і нова споруда «Дністра» тепер відбивається своєю свіжою білизною на тлі чорних стін жидівських будинків і брудно-жовтого Арсеналу. Та залишилось в цій вулиці з давніх часів сміття, яке там громадять, не дивлячись на сусідство школи і синагоги, а посеред тих куп сміття і через нього тягнуться колоритні шереги юдейських спекулянтів і пасамоників (дрібних ремісників), які виконують свою роботу на вулиці під Арсеналом так, як то робили впродовж віків».
У 1946 р. поверхові приміщення кагального будинку адаптували на помешкання, а партерні продовжували використовуватися як гардероб лазні, але вже не юдейської, а міської під № 1. Лазня припинила своє функціонування на початку 1990-х років. Всередині 1990-х на партері влаштували кафе, згодом кав'ярню та салон краси «Студіо».
Джерела:
- Державний архів Львівської області (ДАЛО), ф. 2, on. 1, спр. 99.
- ДАЛО, ф. 2, on. 1, спр. 457 Справа про будівництво будинку на вул. Федорова, 25.
- Bataban М. Dzielnica zydowska: jej dzieje і zabytki/ Biblioteka Lwowska. - Warszawa, 1990. - T. Ill
- Бойко О. Міська юдейська дільниця Львова. Територія та споруди. - 2008. Машинопис.