Б-г наказує Авраму: «Йди із землі твоєї, з батьківщини твоєї і з дому батька твого - у землю, яку Я тобі покажу!» Саме там, говорить Вс-вишній, він зробиться великим народом. Аврам і його дружина Сарай разом з його племінником Лотом відправляються в землю Кнаан, де Аврам зводить жертовник Вс-вишньому і продовжує поширювати серед людей знання про Єдиного Б-га.
Голод, який спалахнув, змушує Аврама відправитися до Єгипту, де він і Сарай називають себе братом і сестрою, завдяки чому Аврам уникає загибелі, але прекрасну Сарай забирають до палацу фараона. Кара, яку посилає Вс-вишній, не дозволяє фараону доторкнутися до Сарай і змушує його повернути її Авраму і в якості компенсації обдарувати його золотом, сріблом і стадами худоби.
Після повернення в землю Кнаан Лот відокремлюється від Аврама і поселяється в розбещеному місті Содом. Там він опиняється в полоні, коли війська месопотамського царя Кедарлаомера і його трьох союзників завойовують п'ять міст-держав долини Содому. Аврам з невеликою групою соратників відправляються в погоню, щоб визволити свого племінника, розбиває чотирьох царів і отримує слідом за тим благословення від Малкі-Цедека, царя Шалема (Ієрусалиму).
Б-г укладає з Аврамом союз, в якому йому обіцяє потомство, передрікає вигнання і злидні єврейського народу, а Свята Земля посвячується народу Ізраїля як вічний спадок.
Через десять років після приходу в землю Кнаан все ще безплідна Сарай говорить Авраму одружитися на її служниці Агар. Завагітнівши, Агар втрачає повагу до своєї пані, а потім тікає, коли Сарай поводиться з нею суворо. Ангел наказує їй повернутися і повідомляє, що її син стане родоначальником численного народу. На 86 році життя Аврама Агар народжує йому сина Ішмаеля.
Тринадцять років по тому Б-г змінює ім'я Аврама на Авраам («батько безлічі народів»), а ім'я Сарай на Сара («володарка») і обіцяє, що у них народиться син, якого вони повинні будуть назвати Іцхак («розсміється»), від якого візьме свій початок великий народ, з яким Б-г укладе Свій особливий союз.
Авраам отримує наказ зробити обрізання собі і домочадцям, а також заповідь обрізання свого потомства як «знак союзу між Мною і тобою».