Ребе Меїр з Перемишлян був відомий своєю щедрістю: хто б, що у нього не просив, він готовий був віддати останнє, аби підтримати людей в нужді. Серед тих, хто регулярно навідувався до нього за допомогою, був і візник Елія, бідняк з шістьма дітьми, а просив він завжди грошей на трапезу в Шабат - інакше звідки б взялися на його столі хала, вино та інше?

Але одного разу Елія з'явився у ребе Меїра в позаурочний час, посеред тижня. Виявилося, що вже кілька днів в його будиночку живе молодий чоловік з Лемберга (так тоді називався Львів), що застряг тут через заметілі, снігопади і зледенілі дороги. Цей випадковий гість поклав, однак, очі на старшу дочку Елії і висловив намір одружитися, а придане попросив невелике, всього п'ятдесят рублів.

Зрозуміло, у Елії і цих грошей не було, ось він і звернувся до ребе Меїра. Що ж, ребе погодився допомогти. Він закликав до себе самого багатого єврея в Перемишлянах і описав йому ситуацію, але той лише розвів руками - через морози всі справи його зупинилися, допомогти нічим. І ще кількох заможних прихожан спробував умовити ребе Меїр і з тим же результатом - ні з кого нічого отримати не вдалося. Тоді ребе сів і задумався, а потім взяв і оголосив Елії, що шлюбу його дочки з юнаком із Лемберга не схвалює. З тим Елія і пішов - як може хасид суперечити своєму ребе?

Через кілька днів погода налагодилася, дороги відтанули, і в Перемишлянах з'явилися двоє поліцейських з Лемберга. Вони попрямували прямо до будинку Елії і заарештували його гостя - він виявився шахраєм, що промишляв тим, що сватався до дівчат на виданні, а отримавши придане, переховувався. Хасиди вихваляли тоді провидницький дар ребе Меїра, а той пояснив, що коли всі його спроби допомогти Елії провалилися, він зрозумів, що проти цієї міцви сам Всевишній, - залишилося тільки виконати Його бажання.